А. Н. Майков провів дитинство в селі Чепиха, тому в його творчості нерідко з’являються сільські мотиви. Зразком такої лірики є вірш «Зимовий ранок». Поет написав її в 18-річному віці (1839 р.).
Тема аналізованого твору – краса зимової природи. У зимових пейзажах також знаходять місце спогади ліричного героя про літо і ностальгія за дитинством. Автор показує, що прості картини, які ми спостерігаємо за вікном, можуть зберігати дорогі серцю моменти.
Починається твір з опису зимової природи. Автор акцентує увагу на морозну погоду, описуючи її всього кількома словами: «Морозить. Сніг хрустить». Цього цілком достатньо, щоб розворушити уяву читача.
Далі з’являється образ невід’ємного атрибута російської зими – диму. Його А. Майков олюднює. Дим роздумує над чимось і спостерігає за тим, що відбувається навколо. «Очима» диму читач бачить ліс, будинки, сніговий килим і сонце. У пейзажах автор звертає особливу увагу на колірну палітру: червоне сонце, пурпурний блиск снігу і білий пух інею. Контрастні кольори передають всю красу зимового ранку.
Раптом на перший план пейзажної замальовки виходить ліричний герой. З моменту його появи мова ведеться від першої особи. За допомогою цього прийому автор легко сплітає емоційний стан ліричного героя і його спостереження за природою. Герой зізнається, що любить дивитися на зустріч села і зими вранці. Все поступово оживає: чутний звук ковзанів, тріск багаття, розведеного рибалкою. Чоловік уявляє, як ловець відправляється в ліс на лижі.
В останніх рядках центр уваги переноситься на рибалку, який лагодить мережу і згадує про літо. Опис літа займає кілька рядків, що особливу роль в ньому відіграють звуки. Цим спогадам автор віддається з теплотою. Мабуть, у нього є біографічна підґрунтя.
Формально вірш не ділиться на строфи, що створює ефект безперервного монологу ліричного героя. Тим не менш, «Зимовий ранок» А. Майкова можна поділити на смислові частини: опис зимового пейзажу, в якому головну роль грає образ диму; відтворення емоцій ліричного героя; розповідь про рибака і його спогадах. Поет використовує паралельну римування.
Для створення оригінальних образів та відтворення зимової атмосфери А. Майков використовує художні засоби. У наборі метафор можемо знайти, як оригінальні, так і традиційні асоціативні образи: «заграва палаючих небес», «дзеркало річки», «світила денного криваве ядро», «новою картиною увеселять свій погляд», «місяці задумливі очі проглянут». Дуже багато у тексті епітетів: «млада сніг», «відлив пурпурний», лід «гладкий і слизький», «ліси дрімучі», «тріскуче полум’я», «бунтівний вибух». Порівняння у вірші одне: «люблю в тиші дивитися, як ранньою порою».
Вірш «Зимовий ранок» – зразок оригінальної подачі пейзажу крізь призму абсолютно різних героїв (диму, рибака і ліричного героя).
