Одним з найвідоміших творів Олександра Радищева стало «Подорожі з Петербурга в Москву». Вперше воно було опубліковано навесні 1790 року. Пізніше, Катерина II видала указ, яким засудила автора роману до смертної кари, але потім покарання було пом’якшено і замінено на десятирічне заслання. Роман був заборонений до 1905 року.
У своєму творі Радищев аналізує побут і звичаї російського людини. У «Подорожі…» піднімаються політичні, соціальні та філософські проблеми тогочасного суспільства. Роман написаний різними стилями (художнім, науковим, публіцистичним), що виділяє його серед інших творів.
«Подорож…» розбито на розділи, які об’єднані не тільки хронологічним, але і логічним сенсом. Кожна глава є органічним продовженням наступної. Радищев будує своє твори на аналізі індивідуальних випадків, а потім їх узагальнює. Автор дає змогу читачеві проаналізувати кожна подія, кожний факт та зробити висновок, до якого підштовхує письменник.
Центральними героями «Подорожі…» стали простий російський народ і оповідач, від імені якого ведеться оповідання. В образі оповідача Радищев показав своє ставлення до самодержавства, кріпосного права, поміщикам і кріпаком. Він відкрито критикує самодержавство і щиро співчуває поневоленному народу.
Всі проблеми, що порушуються в романі, розкриваються через зустрічі оповідача з селянами. Радищев показує нам життя російської людини очима кріпосного селянина. Завдяки такому прийому автору вдалося показати єдність і силу російського народу. Саме з таких зустрічей ми дізнаємося про всі жахи кріпосного права, продажних чиновників і суддів.
Радищев гнівно засуджує таке становище простих селян. Письменник стверджує, що, не дивлячись на всі тяготи кріпосного стану, простий народ зумів зберегти силу духу та любов до свободи. Цю думку він закріпив в образі селянки Анюти, показавши дівчину незалежної, гордої, наповненої душевною красою.
Величезна сила криється в російському народі, вона може вирватися в будь-яку секунду і наслідки будуть непередбачуваними. Так, наслідки народного гніву зображені у розділі «Погоди», де повсталі селяни вбивають своїх поміщиків.
Радищев висуває гіпотезу про те, що тільки народ, шляхом революції, може зламати існуючий лад і позбавити себе від самодержавства.
У своєму творі А. Н. Радищев постає перед читачем, як бунтар, борець за свободу свого народу і Вітчизни.
