Антон Чехов володів чудовим талантом писати лаконічно, але ґрунтовно. Його короткі розповіді – це історії, які змушують нас замислитися.
Оповідання «Агрус» – це частина «Маленької трилогії». Крім нього туди входять «Про любов» і «Людина у футлярі». Головних героїв цих оповідань, Бєлікова, Альохіна і Миколи Івановича Чимша-Гімалайського об’єднує спільна риса – бажання відгородитися від світу, сховатися в затишному «футлярі».
Твір починається з опису пейзажу. Головні герої захоплюються красою природи: величезним полем, зеленими вербами, берегом річки… Поетизація природи в оповіданні не випадкова, вона служить для того, щоб показати, наскільки велика і прекрасна наша земля, а люди зі своїм вузьким світоглядом і дріб’язковими цілями не бачать краси. Одним з таких людей є Микола Іванович Чимша-Гімалайський, історію якого розповідає його брат – Іван Іванович.
Композиційно «Агрус» – це розповідь в оповіданні. Двоє товаришів, Буркин і Іван Іванович, приходять до знайомого поміщика Альохіну. Ця історія нічим непримітна, якби не те, що під час бесіди Іван Іванович вирішив поділитися своїми спогадами про брата, Миколу Івановича, чия доля змусила його замислитися про багато що.
Микола Іванович був дрібним чиновник, жив бідно, але одного разу у нього з’явилася мета – придбати садибу і посадити там аґрус. Мрія не погана, але вона підпорядкувала собі все життя героя. Він недоїдав, недопивал і навіть одружився з корисливих міркувань. За той час, поки він так жив, накопляя стан, його душа зубожіла. І ось нарешті його мрія здійснилася – він купив садибу, але там не було ні одного куща аґрусу. Тому йому довелося висаджувати його самому.
Коли Іван Іванович приїхав до брата, то побачив зовсім іншу людину – це вже був не нещасний чиновник, а ситий звичайний поміщик. Кульмінацією вечора стала тарілка з аґрусом, який Микола виростив сам. Головний герой з такою насолодою їв його по ягідці, незважаючи на те, що агрус був насправді кислим. Так виглядав людина, чия мрія збулася.
Іван Іванович зазначив, що люди, коли стають щасливими, ніби сліпнуть і не помічають біди інших. Він виступає в оповіданні речником ідей самого письменника. Іван Іванович шкодує, що дуже старий для боротьби і тому просить більш молодого Альохіна робити добро. Герой вважає, що біля дверей кожної щасливої людини повинен стояти хтось з молоточком і стукати в ці двері, нагадуючи про те, що десь поруч є люди, яким потрібна їх допомога. Це вираз стало потім афоризмом.
Тема оповідання – історія про те, як дрібна матеріальна мрія призводить до зубожіння душі.
Ідея розповіді – закликати людей робити добро, не заспокоюватися особистим щастям.
Оповідання «Агрус» – це повчальна історія, яка вчить читачів мислити ширше, робити добро іншим.
