Серед величезної безлічі повчальних оповідань варто виділити твір Андрєєва «Петька на дачі». В основі сюжету лежить реальна історія знаменитого в той час перукаря Івана Андрєєва, однофамільця автора.
Перша публікація оповідання була в 1899 році в «Журналі для всіх». За гостросоціальної спрямованості твір порівнюється з розповіддю «Ванька» Антона Чехова.
Головний герой – хлопчик Петя бідного походження. Йому всього лише 10 років, але його обличчя вже поборознили тоненькі зморшки – так що він став схожим на старого карлика. У свої роки він вже дізнався, що таке рутинний виснажливу працю.
Мати по імені Надія віддала хлопчика в учні до перукаря Осипу Абрамовичу. Це був грізний і постійно незадоволений чоловік. Його прохання «Хлопчик, води!» завжди звучала різко. Перукар не давав своїм учням спуску і карав за провини.
Петька майже ніде не бував, крім задушливій перукарні, де всі його дні проходили однаково сіро. Тому у нього з’явилася мрія – знайти якесь інше місце, де йому буде добре.
Приятель Петьки, Миколка, був старший на три роки і набагато досвідченіший. Він вже втратив колишню мрійливість і став маленьким циніком. Та й як таким не стати, коли діти бачили навколо тільки похабних занепалих людей: по вулицях ходили п’яні чоловіки і часто били таких же п’яних дам.
Але одного разу сталася диво: мати повезла хлопчика на дачу до багатим господарям. Вона там повинна була прислужувати на кухні. Петя дуже надихнувся можливістю побачити щось нове і незвичайне. Він не знав, що таке дача, але вже з нетерпінням чекав, коли вони там опиняться.
Очікування хлопчика виправдалися. Свіже повітря, прекрасна природа так сильно відрізнялися від задушливого міста, що Петька спочатку навіть засоромився. Йому допоміг освоїтися гімназист Митька. За кілька днів герой дуже звик до обстановки, адже для дитини це місце дуже підходило. Тому коли прийшов лист з викликом в місто, Петя довго не міг зрозуміти, навіщо йому знову туди їхати, адже перукарня і Осип Абрамович для нього стали вже майже не реальними. Хлопчик спочатку нерозуміюче дивився на всіх, а потім почав кричати, наче поранений звір. Але незабаром змирився і мовчки поїхав в місто разом з Надією.
Композиція розповіді закільцьована. Початок і кінець практично однакові: Петя виконує рутинну роботу в перукарні, а за вікном п’яна лайка чоловіків і жінок. Після того, як хлопець повернувся з дачі, його знову поглинув місто, немов маленьку жертву.
Автор піднімає в оповіданні важливу соціальну проблему свого часу: бідні діти, позбавлені радощів дитинства.
Дуже яскрава художня деталь в оповіданні – ранні зморшки Петі. Йому тільки 10 років, але він працює, як дорослий. Дитина не знає, що таке свята і від цього стає схожим на старого карлика. Але, як тільки він приїжджає на дачу, його зморшки розгладжуються.
В оповіданні представлені два світу: місто і дача. Місто душить Петю дорослими обов’язками, а дача дарує героєві дитинство.
Чому герой знову повертається до колишньої безрадісною життя? Тому що йому ніхто не хоче допомогти. Пан, власник дачі, співчуває хлопчикові, але на ділі ніяк не допомагає. Автор показує, що нічого в житті таких дітей не зміниться, поки суспільство не почне діяти, а не просто жаліти.
Оповідання «Петька на дачі» Андрєєва – заклик до гуманності по відношенню до дітей. Письменник розумів, що тільки реальні дії на державному рівні можуть змінити ситуацію.
