Слава може змінити людину до невпізнанності, особливо якщо вона дістається без зусиль. Це зайвий раз доводить А. Погорєльський в творі «Чорна курка, або Підземні жителі». Згубний вплив відчув на собі хлопчик Альоша, десятирічний пансіонер. Характер цього героя динамічний, його розвиток можна умовно поділити на два періоди: до і після отримання зернини.
На початку твору, до винагороди в підземному царстві, Альоша – скромний хлопчик, якому А. Погорєльський дає позитивну характеристику: «… умненькой, милій, добре вчився, і всі його любили і пестили». Він мав багато друзів, любив тварин, тому часто бігав годувати курей. Тим не менш, юний пансіонер викликає і почуття жалості, адже дуже рідко бачився з батьками, а для десятирічного хлопчика це дуже важко.
Альоша був допитливим, не втрачав час даремно, коли у вихідний залишався без товаришів. Він читав рицарські романи з бібліотеки вчителя-німця. Незабаром він знав все про лицарів та їх подвиги. Багата фантазія малювала в його уяві лицарські замки.
Альоша був дуже спостережливим і любив мріяти. Він визирав у дірочки в паркані, очікуючи, що прекрасна фея принесе звістку від батьків. Саме спостережливість допомогла герою зауважити, що кухарка хоче вбити Чорнушку. В епізоді порятунку курки Альоша виявляє і інші чудові якості: доброту, вміння постояти за одного і віддати останнє за його життя.
Конопляне насіння, отримане від короля, допомагало Альоші розповідати уроки «на відмінно», зовсім до них не готуючись. Спочатку хлопчик відчував неоднозначні почуття після того, як отримував похвалу вчителя. Десь глибоко всередині він знав, що незаслуженою. Ці відчуття поступово стиралися, адже до «хорошому» звикаєш швидко. Той час, який раніше Альоша витрачав на навчання, тепер йшло на даремні забави. І все б нічого, але вони швидко переросли в пустощі. На хлопчиська тепер не міг вплинути ніхто. Йому задавали більше, а він все одно осиливал всі завдання і продовжував бешкетувати.
Колишні друзі Альоші відвернулися від нього, адже хлопчик вважав себе розумнішим і кращим. Він йшов навіть наперекір своїй совісті, твердящей: «Альоша, не пишайся!». Самолюбство його виявилося сильнішим. Втрата зернятка змусила хлопчика зіграти «нещасного Альошу». Він з плачем звернувся до Чернушке, про яку, поки у нього було зернятко, і не згадував. Щоб отримати подарунок назад, хлопчик дав купу обіцянок виправитися і тримати таємницю. Але шлях до виправлення виявився дуже важким і Альоша не міг пройти половини його. Легковажність, лінь і честолюбство зіграли з «новим Альошею» злий жарт: він втратив друга і зрадив цілий підземний народ.
В кінці казки А. Погорєльського Альоша знову став добрим, скромним хлопчиком, старанним учнем. Все, що сталося, здавалось йому сном, але урок був отриманий і тепер Альоша навряд чи захоче бути таким, як тоді, коли в його кишені лежав зернятко.
