Твір-опис за картиною А. А. Пластова «Перший сніг»

Художник А. А. Пластів написав картину «Перший сніг» в 1946 році. Період написання картини — повоєнний час, значить на картині зображені «діти війни», які радіють мирного часу і здавалося б, нічим не примітним, снігопадом.

На передньому плані ми бачимо дівчинку і хлопчика, які вибігли на ганок, милуватися снігом. На цю думку наштовхує те, що чоботи дівчинка одягла на босу ногу, а також вибігла в легкому платті, накинувши мамину шаль. Вона й не подумала, що може захворіти, головне, подивитися на це зимове диво. Хлопчик стоїть позаду, ніби не наважується підійти ближче. Він одягнений скромно, як і всі діти того часу: чорний кожушок, шапку-вушанку, штани і туфлі.

Двері в будинку трохи прочинені, що дає нам право думати, що діти поспішали. Батьки точно пожурять їх за те, що вони впустили холод в натоплених будинок. Але за щастя в очах своєї дитини, можна пробачити все.

Діти зі своєю безпосередністю дивляться на летить сніг, здається, що ще мить, і вони побіжать ловити сніжинки язиком або ліпити снігову бабу. Забудуть про всі образи і негаразди, будуть гратися, а може, покличуть сусідських дітлахів.

У хлопчика більш серйозний вид, можливо, сестра розбудила його, щоб показати цей перший сніг. Але раз він не увійшов у будинок, то перший сніг йому подобається.

Стежка заметена, ганок теж — сніг посилено намагається замести сліди того часу. На доріжці видніється лід — скоро буде дітям забава. Ще одна радість, щоб відволіктися від тієї біди, яка забрала в них дитинство.

За дітьми стоїть береза і маленькі ялиночки, оточеними старим, могильних парканом. Людям ніколи було підтримувати будинок в порядок, у них були інші турботи. За крижаної доріжкою ми бачимо сороку, яка, як ніби принесла добрі вісті.

Дивіться також:  Твір-опис за картиною В. М. Васнецова «Баян»

На задньому плані картини продовження села, точніше ще один будинок. Може, ці два будинки — це все, що вціліло від цілого села. Перед будинком, на полянці, місцевий житель намагається загнати коня у стійло. Життя в селі кипить, незважаючи на погодні умови. Сніг того часу як символ — він розтане і змиє всі жахи, які відбувалися на землі.

Дивишся на картину Пластова «Перший сніг» і серце наливається доброї теплотою, спогадами з дитинства, канікул у бабусі. Хочеться знову стати маленьким, забути про всі проблеми і радіти кожному прожитому дню. Вміти цінувати все приємне, що трапляється в нашому житті. Бачити позитив у звичних речах.