Денис Фонвізін був яскравою особистістю і талановитим письменником, який умів правдиво зображувати різні проблеми російського суспільства у своїх творах. Володіючи відмінним почуттям гумору, він невимушено говорив про складні речі, змушував сміятися над невіглаством і дурістю. І все ж його сміх був не заради розваги, а задля привернення уваги до проблеми. Так вийшло і в його п’єсі «наталка полтавка».
За формою вона названа комедією, але відображає трагічні моменти в історії російської держави, а саме: розквіт кріпосного права, свавілля самодержавства і згубний виховання. Центральна проблема – виховання молодих дворян. Фонвізін показує на прикладі головного героя Митрофана, як неправильний підхід у вихованні та навчанні формує потворну особистість героя.
Автор був прихильником Освіти, і свої просвітницькі ідеали втілив у багатьох твори, в тому числі і в комедії «Недоук». Так як діячі Просвітництва цінність мистецтва бачили, перш за все, в його виховно-моральної функції, то не дивно, що головна проблема в п’єсі – це виховання підлітка. Письменник був затятим противником домашнього навчання, яке було прийнято в багатих дворянських сім’ях. Адже діти бачили тільки приклад своєї сім’ї, не мали соціального досвіду.
Митрофан не слухає своїх платних учителів, тому що переймає стиль спілкування Простакової, грубої і неосвіченою пані. Вона не вміє читати і писати, тому не бачить сенсу у навчанні. Недоросток, бачачи приклад свого дядька Скотинина, починає і сам вести себе, як груба і примітивна скотина. А ось рабська приклад няньки і батька стверджують в ньому думка про те, що перед владними людьми вклоняються. Тому Митрофан і веде себе владно, грубить іншим людям.
Платні вчителі не мають впливу на учня, тому що бояться звільнення і не бачать підтримки з боку пані Простакової. В таких умовах навряд чи може йти мова про повноцінне виховання та науці. Автор підтримував ідею поміщення дітей у навчальні заклади, щоб відірвати про сім’ї і тільки їх прикладу.
У комедії «Недоук» виразником авторських просвітницьких ідей є Стародум, благородний дворянин, вихована ще в епоху правління Петра, царя-реформатора і шанувальника освіти.
Герой живе за старими порядками, не випрошуючи собі високої посади, як роблять це багато інші дворяни. Він бачить призначення цього дворянина у справах, в службі батьківщині, а не в чині: «Любочестивый людина ревнує до справ, а не до чинам».
Ідеальна держава, на думку автора, повинно спиратися на обґрунтовані прогресивні початку, а не на жорстокий центризм влади управлінців. Ідеали Просвітництва повинні породити людини гуманного і розумного на місці крепостника. Тільки прогресивні розумні люди можуть управляти державою – основна ідея комедія Дениса Фонвізіна «Недоросль».
