Військова повість «Слово о полку Ігоревім» була створена багато століть тому. Її автор досі залишається загадкою, але стиль написання твору свідчить про його високої освіченості та обізнаності в зображуваних подіях.
«Слово» представляє інтерес і в наш час, будучи великим пам’ятником давньоруської літератури. В його основі лежать події 1185 року, коли самовпевнений князь Ігор вчинив зі своїм військом в похід проти половців. Заслуга автора в тому, що він не просто описує дії героїв, але й оцінює їх, а також відкрито виявляє своє ставлення до подій в цілому.
Чому він має право це робити? Можливо, тому що автор був мандрівним ченцем-літописцем, який спостерігав за подіями з недалекої відстані, або ж і зовсім він був дружинником князя. Все це пояснило б таке небайдуже і правильне ставлення до подій.
Про що ж повість? Початок дії – князь Ігор і його брат Всеволод вирішують своїми силами без об’єднання з іншими князями виступити проти небезпечного зовнішнього ворога – кочівників. Ідея їм здається вельми благородної, але на ділі, як підсумовує автор, виявляється просто шалений.
Цікаво ставлення письменника до головному герою Ігорю. Він визнає його гарні риси: сміливість, відвагу, ідейність. Князь в зображенні автора – відважний сміливець, гідний син Святослава. Навіть отримавши поранення, він продовжував битися і намагався повернути всіх до бою. Але разом з позитивною характеристикою ми бачимо і негативну – князь марнославний у своїй спробі самостійно справитися з ворогом. Жага слави призводить до того, що герой наражає на небезпеку всю Русь. Адже після його невдалого походу половці переходять у наступ. І це розуміє київський князь Святослав. Саме в його вуста автор вкладає головну ідею повісті – ідею єднання Русі. «Золоте слово» Святослава закликає всіх князів об’єднатися задля держави і народу.
Очевидно те, що автор не вважає вчинок Ігоря правильним, а значить і його ставлення до описуваних подій не може бути позитивним. Будучи людиною розумною, він розумів, що перемогу над ворогом можна отримати, тільки об’єднавши спільні зусилля всіх правителів. Ця ідея залишається актуальною у всі часи, адже і зараз не всі розуміють, що сила держави в його єдності.
Одночасно з описуваними подіями автор проводить паралель з минулим, яке було славно перемогами. Автор висловлює свою підтримку мудрим правителям, таким як Святослав. Якщо б інші вчасно прислухалися до його слів, то половці не принесли стільки шкоди народу. Про це журиться великий князь, коли знову повчає своїх нерозумних дітей, Ігоря та Всеволода.
Безумовно, автор «Слова о полку Ігоревім» був великою людиною свого часу. Він створив дивно точні характеристики героїв, приділивши увагу їх переживань. Ставлення до описуваних подій неоднозначне – він захоплюється відвагою князів, і дорікає їм за гордість.
