У повісті Бикова «Сотников» є дуже невеликий, але дуже важливий епізод – це сцена допиту російського полковника на якому випадково присутній Сотників. Обидва чоловіки опинилися в полоні у розпал війни. Але Сотникову тоді вдалося втекти з полону, а старого і покаліченого полковника розстріляли.
Саме цей допит надовго «засів» у пам’яті Сотникова. Адже полковник до останнього з ненавистю і гіркотою відповідав на запитання. Німець несмел, гримнути на нього, настільки російський військовий вів себе гідно і загрозливо. Останнє що він сказав, так це погрози в бік Гітлера, Рейхстагу і всього фашизму. Обуренню німця не було меж, але він з останніх сил тримав себе під контролем. Потім, зробив вирішальний для полковника дзвінок, і того повели на розстріл.
Полковник не знав про присутність Сотникова і говорив це тільки в знак протесту проти анархії і фашизму. Він не думав, що його слова зможуть надихнути когось на подвиги. Він не вимагав поваги до себе у слухача, і все ж його слухали, практично затамувавши подих.
Цей епізод показує, як мільйони російських солдатів захищали батьківщину до кінця життя. У когось вона була короткою, у кого-то на довше, але жоден з них не пішов на компроміс з совістю і честю. Зрадити вітчизну означало зрадити самого себе, свої ідеали, своє життя. Кожен з них, крок за кроком наближав світ до перемоги над фашизмом, над агресією і стражданнями. І кожен свято вірив у те, що цей день неодмінно настане.
Сотников так само, як і російський полковник не хотів слави, почестей і іншого. Він хотів винищити зло, а якщо й доведеться помирати, то закінчити життя з чистою совістю, не втративши при цьому свого обличчя.
Тому, коли його бойовий товариш перейшов на бік фашистів, Сотників був дуже розчарований в людях. Так, жити чи вмирати, це вибір кожного. Однак варто продовжувати існувати, знаючи, що ти зрадник, вбивця і злодій. Як до такого можна коли-небудь звикнути?!
Сотников пошкодував, що хотів врятувати йому життя. В його понятті, Рибак тепер просто не заслуговував того, щоб ходити по землі, дихати повітрям. Душа Рибалки в той день загинула разом з «співкамерниками», а він залишився прислужувати німцям.
Перемога над фашизмом настала тільки завдяки таким людям як російський полковник. Саме він є символом непохитної сили, мужності і безстрашності. Незважаючи на свої рани, допити і тортури німецьких офіцерів, полковник зміг вижити. Він назавжди залишиться в думках і в серці у Сотникова і мільйони читачів, які ознайомилися з твором Бикова.
Саме з таких людей варто брати приклад. Вони не йдуть на компроміси із совістю, а завжди відстоюють свою правду життя.
Рибак теж міг залишитися непохитним, але він злякався. Він зважився на цей останній і відчайдушний крок, не знаючи, що таке життя, що його чекає, буде на багато гірше найстрашнішої і болісної смерті. Адже він пішов не тільки проти своєї совісті, друзів і честі, він зрадив свій народ. А адже ще недавно він готовий був, як і полковник померти за нього, але тільки в бою.
Підвівши підсумок, можна сказати, що практично всі солдати готові «скласти голови» в бою за свою батьківщину. Але коли надається вибір, на будь-яких умовах, тільки справжні герої зможуть вистояти і не піддасться спокусі.
