Віршовані роботи Бориса Пастернака, присвячені філософській ліриці, надзвичайно різноманітні. Автор неодноразово намагався знайти відповіді на питання про те, в чому ж все-таки творчого покликання людини.
Не копіюючи думки своїх колег, Борис Леонідович зміг вивести свою власну формулу поетичного успіху. Звичайно, це природний дар, і вміння створювати вдалі римовані рядки. До всього цього Пастернак додав ще й уміння відчувати, відчувати навколишній світ.
На тлі таких емоційних роздумів, поет створює вірш «У всьому мені хочеться дійти до самої суті…». У рядках даної роботи автор проводить аналіз справжньої творчості. Себе Пастернак зовсім не відносить до талановитим людям, хоча, завжди прагнути досягти такого ідеалу.
З допомогою віршованих рядків Борис Леонідович намагається пізнати навколишній світ і передати свої почуття, свої емоції по відношенню до подій. Автору досить просто висловити свою думку про простих, буденних речах. Однак описати окремі емоції і відчуття досить складно.
У мріях у поета є бажання – створити вісім віршованих рядків про пристрасті. І зробити це потрібно так, щоб кожний читач зрозумів, про що йде мова.
Крім того, зазначає Пастернак і той факт, що творча людина повинен бути тісно пов’язаний з природою, відчувати і відчувати себе її частиною. Адже природа – це натхнення, без якого не може творити жоден поет або письменник. Пізнаючи навколишній світ, людина може розібратися у собі, налагодити внутрішню гармонію і вже після цього талановито передавати свої почуття і думки.
У віршованій роботі «У всьому мені хочеться дійти до самої суті…» Борис Леонідович оспівує прекрасний, наповнений таємницями природу. Він бажав би стати Шопеном і вміти так майстерно передавати краси навколишньої природи за допомогою музики. Однак такий унікальний дар дано не кожному.
Створюючи кожну рифмованную рядок, Пастернак намагався дійти до самої суті описуваного явища, відчути і відчути передані події, вистраждати кожне слово. І все це лише для того, щоб створити правдиве і по-справжньому емоційний твір.
