У п’єсі Островського «Гроза» соціальний і сімейний конфлікт складаються з протистояння між особистостями, які бачать життя по-різному. На прикладі таких персонажів як Кабанова і Тихон показаний конфлікт «батьків» і «дітей». А між Кабанихой і Катериною показана жорстока боротьба старого і нового порядку.
Сімейний конфлікт ми бачимо не тільки між сином і матір’ю, але і між подружньою парою, Катериною і Тихоном. Тихон слухає свою матір у всьому і підпорядковується їй беззаперечно, навіть розуміючи, що вона не права. Катерина намагається жити «правильно» і в силу своїх переконань не хоче існувати при старих порядках. Катя вважала, що після заміжжя її життя не буде сильно відрізнятися від попередньої. Але вона помилилася. Будучи людиною чесною і порядною вона не може зрозуміти, як сестра Тихона Варвара може брехати матері, приховувати свої думки і почуття. Порядки в родині чоловіка їй чужі, але з-за патріархальних устоїв у неї не було вибору. Катерина намагається протистояти Кабанихе, і та зрозуміла, що невістка може налаштувати її проти сина матері.
Показуючи в п’єсі соціальний і сімейний конфлікт, автор дає зрозуміти, як товариство за патріархальний уклад з’їдає себе зсередини.
Соціальний конфлікт – це зіткнення різних світоглядів, боротьба старого і нового. Персонажами Дикої і Кабанихи показано тиранію і неуцтво, які були притаманні патріархального укладу життя. Вони не визнавали прогрес, йшли від усього нового. Хотіли стояти вище всіх, щоб не зруйнувати «темне царство». Світогляд головної героїні п’єси Катерини – це заміна старого укладу. Образ Катерини – це узагальнення персонажів з іншим характером, думками і почуттями, які вже зароджуються в старому суспільстві.
Молоді персонажі п’єси «Гроза» сприймають світ вже по-іншому. Всі вони по-своєму висловлюють протест проти свавілля Дикої і Кабанихи. Варвара бреше матері, а потім тікає з дому, Кудряш лається з Диким, не даючи себе ображати, і Дикою його навіть побоюється. В усьому поведінці молодого покоління показані як би не дуже слушні вчинки, але вони змушені так чинити. Якби Дикої й Кабаниха, замість тиранії і жорстокості, виявляли до своїх дітей і оточуючих доброту і прихильність, їм би ніхто не брехав і не тікав з дому.
Найважче було Катерині, її доля трагічна. Будучи від природи доброю і порядною дівчиною, вона не знала, що треба робити, але відчувала, що в таких умовах поневолення жити не можна. Але, так як вона була частиною патріархального міста, то і жила за його законами. Але таке життя їй була нестерпна. Вона просила чоловіка Тихона відвести її, і дуже хотіла поїхати зі своїм коханим Борисом. Але ні той, ні інший не почули прохання Катерини. Засуджуючи саму себе за зраду чоловікові, і отримавши відмову Бориса взяти її з собою, вона не знайшла іншого виходу як кинутися в річку. Катерина ціною свого життя обрала свободу замість дарованого існування в «темному царстві» міста Калинова в будинку жорстокої і нещадної Кабанихи.
