Художні твори слід завжди розглядати з урахуванням епохи, в якій жив автор. Історично достовірно або ж инакоязычно реалії дійсності відображаються на сторінках книг.
Ідея повісті Андрія Платонова «Котлован» – показати справжнє обличчя соціалізму, відродити гуманізм. Письменник створює головного героя Вощева несхожим на інших – думаючим людиною і тим, хто сумнівається. У тридцятирічному віці його звільняють з роботи з причини частої задумі. Звідси проблема, що думаючі люди були зайвими і небезпечними для тоталітарної системи.
Герої повісті «Котлован» переживають етап зародження нової ери – ери соціалізму. Пристосування людей до нового життя – головна проблема у творі Платонова. Символічною є назва повісті – «Котлован». Головний герой, подорожуючи по світу, зупиняється в одному дивному містечку, де майже всі стурбовані одним завданням – рити котлован. Люди впевнені, що роблять важливу справу і наближають світле майбутнє. Однак насправді вони просто риють яму, не маючи жодних перспектив. Люди, переживши буремные події революції 1917 року, духовно і фізично виснажений, навіть виродилися. Вони вже не здатні тверезо мислити, і підкоряються лише загальним гаслам.
У своїй повісті Андрій Платонов висловлює сумнів щодо правильності радянських ідеалів. Адже, судячи з гасел, люди повинні будувати світле майбутнє, а герої повісті риють котлован, тобто, не просто нічого не будують, а занурюються вниз, в яму.
Головний герой – та іскра розуму, яка повинна була запалити всіх інших. Але протистояти системі дуже не просто. Вощев не може більше просто бездумно працювати, його приваблює осмислений працю. Він мандрує в пошуках сенсу людського життя. Герой вірить, що десь існує те, що стане для нього сенсом. Коли він бачить, як люди риють котлован, то спочатку приєднується до них, адже вони сказали, що це наблизить їх всіх до щастя. Проте вже через кілька днів Вощев розуміє, що в цьому важкому монотонному занятті немає і краплі здорового глузду. Для порівняння, інші персонажі рили набагато довше, ніж Вощев, але жодного разу так і не засумнівалися у своїй місії.
Будівництво котловану було каторжною працею. Робітники мешкали в бараках, їли мізерну їжу. Але найжахливіше – те, що ці люди часто калічилися під час роботи. Начальство залишалося до цього байдужим.
Важливим чином у повісті є дівчинка по імені Настя. Вона дочка «буржуйки», і тому щоб вижити в новому суспільстві, змушена відмовитися від своєї рідні, від минулого. Але як людині побудувати майбутнє, відмовившись від минулого? Адже в ньому закладено фундамент людської свідомості. Для головного героя ця дівчинка все ж була надією знайти сенс життя, але котлован відібрав як саму дівчинку, так і надії Вощева.
Платонов жахався того, як тоталітарна машина «ламала» людей і кроїла їх на новий лад, угодний радянської ідеології.
Андрій Платонов написав повість, яка випередила його власний час.
