Мрії – невід’ємна, прекрасна частина нашого життя. Люди ставляться до них по-різному: одні з усіх сил намагаються зробити мрії реальністю, інші не проти помріяти, але робити які-небудь вчинки не готові, треті відмахуються від найсокровенніших прагнень, мовляв, все одно нічого з цього не вийде. Рано чи пізно виникає питання, чи потрібно втілювати свої мрії в життя? Відповісти на нього допоможуть не тільки глибокі роздуми, але і сюжети, герої літературних творів.
Я думаю, що втілювати в реальність потрібно тільки ті мрії, які дійсно дорогі серцю. Такі мрії не скороминущі, вони дозрівають в душі впродовж довгих років і ніякі негаразди не здатні їх розвіяти. Якщо заповітна мрія, у людини ніколи не виникне серйозних сумнівів, йти до неї, чи ні. Якщо ж мрії виткані з швидкоплинних вражень та емоцій, слід запитати себе: «А чи потрібно прагнути до цього? Може, я просто витрачу час?».
Мрію, міцно засевшую в думках і серці обов’язково потрібно спробувати здійснити, інакше ризикуєш шкодувати про те, що навіть не спробував наблизитися до неї. Багато людей відмовлялися від заповітних мрій, а потім почували себе так, ніби втратили частинку душі. Іноді сама доля дає другий шанс. Скільки є акторів, які з дитинства мріяли про кар’єру на сцені, але починали працювати зовсім на інших теренах. Волею випадку вони потрапляли на підмостки театру або на знімальний майданчик і залишалися там на все життя.
Щоб відповісти на поставлене питання, можна звернутися до роману І. С. Тургенєва «Батьки і діти». Один з його головних героїв Євген Базарів мріє про те, щоб суспільство розвивалося на законах рівноправності, щоб його сучасники навчилися цінувати працю і повністю віддаватися йому. Ця мрія більше схожа на утопію, ми розуміємо, що втілити її в життя може тільки диво. Однак Євген намагається хоч на крок наблизити її до реальності. Для цього він вступає в полеміку зі старшими, на своєму прикладі показує, яким повинен бути «новий» людина. Втілити свою мрію в життя Євген не зміг, проте вона надихала його на нові звершення, дозволяла відчути себе людиною, потрібною суспільству.
Цей приклад показує, що коли мрія дає сили для добрих справ, відмовлятися від неї не варто, навіть якщо ідеальний образ – утопія.
Про власній садибі мріяв Микола з оповідання А. П. Чехова «Агрус». На втілення мрії в реальність чоловік витратив багато сил. Роки він провів у важкій праці, стягуючи стан по копійці. Заради своєї мрії Микола пожертвував любов’ю. А коштував того результат? Може, потрібно було відмовитися від прагнень? Я думаю, що герой вчинив правильно. Адже якби він залишився жити в міській квартирі, рано чи пізно його б зруйнували її тіснота і думки про те, як добре жилося б в заміському будинку.
Образ Миколи доводить, що втілювати мрію в дійсність потрібно. Тим не менш, при цьому не можна забувати про те, що роки йдуть і потрібно знаходити час жити і радіти життю, а не тільки передчувати виконання мрії.
Таким чином, втілювати мрію в життя потрібно, адже її здійснення дарує людині щастя, надихає його на нові перемоги.
