Лірика – самий благодатний інструмент для відтворення музики душі, музики любові. Інтимні вірші займають помітне місце у творчості багатьох поетів. До цього пласту лірики належать і вірші «К. Б. (Я зустрів вас – і все минуле…)» Ф. Тютчева і «Я помню чудное мгновенье…» А. С. Пушкіна. Обидва вірші мають під собою автобіографічну основу. Пушкін написав згаданий вірш в молодому віці, а Тютчев Ф. – у зрілому. Незважаючи на це, твори схожі як за змістом, так і за настроєм.
А. С. Пушкін присвятив вірш «Я помню чудное мгновенье…» Анні Керн. Він побачив красуню в будинку своєї тітки в 1819 році і відразу ж закохався. Але Керн вже була заміжня, тому поет заховав свої почуття глибоко в серці. У 1925 році доля знову подарувала молодим людям зустріч у селі Тригірському. На цей раз поет зізнався Анні у своїх почуттях. Тепер жінка була вільна: вона розлучилася з чоловіком і славилася в суспільстві нескінченними романами. Після другої зустрічі і було створено популярне нині вірш.
На початку вірша ліричний герой згадує «чудное мить, коли він уперше побачив прекрасну жінку. На жаль, для очей вона була лише скороминущим баченням, зате в серці залишила глибокий слід. Героя ще довго мучили звуки її голосу, «снилися милі риси», але через роки він забув про все це. Він не приховує, що весь цей час жив «без натхнення…,без сліз, без життя, без любові».
Все змінилося, як тільки він знову побачив кохану. Його душа прокинулась, та серце забилося частіше. Найголовніше – герою повернувся сенс життя. Він зрозумів, що варто жити заради любові і сліз».
Тютчев Ф. написав вірш «К. Б.» в 65 років. У цьому солідному віці поет зустрів нову любов. Нею стала баронеса Амалія Крюгер. Під впливом почуттів, що нахлинули поет написав твір “К. Б.” В центрі вірші ліричний герой, який зауважує, що його серце оживає під чарами теплих почуттів. Він згадує “золотий час” За допомогою цієї метафори автор натякає на молоді роки героя.
Вже в наступній строфі з’являється образ осені, символізує зрілий вік героя. Чоловік робить цікаве відкриття: навіть пізньої осені може «повеять весною». Він насолоджується цим відчуттям, хоч досі не розуміє, що це відбувається наяву чи уві сні. Наприкінці твору герой стверджує: «Та ж у моїй душі любов».
В основі обох віршів мотив зустрічі з любов’ю, відродження теплих почуттів. Але різниця у віці ліричних героїв позначається на змісті творів. Для відображення своїх почуттів А. Пушкін і Тютчев Ф. використовували стежки. Основний художній каркас в обох віршах створений за допомогою метафор, завершальні штрихи додають епітети.
Особливість вірша Ф. Тютчева – гра з інтонацією. Майже в кожній строфі автор використовує обірвані речення, передаючи своє хвилювання перед старим новим почуттям. Останнім рядочки висловлює бурю емоцій автора допомогою вигуку.
Вірші А. С. Пушкіна і Ф. В. Тютчева доводять, що коханню підвладні всі віки.
