Оголошення класного керівника про те, що в наступний четвер ми всім класом підемо в історичний музей, не викликало в мене захвату. Чому не в кінотеатр, цирк або аквапарк? Навіщо йти в якийсь нудний музей? Так і з історією я не в ладах. Всі ці дати, події якось погано вкладаються в моїй голові. Погано розумію, що написано в підручнику, і зубрити не можу. З наближенням четверга невдоволення моє зросла, і вдома я поскаржився на майбутнє нудне захід. Однак мама зі мною не погодилася, і сказала, що в цьому музеї дуже цікаво. “Ось побачиш”,— сказала вона. І папа підтвердив.
Коли наш клас стояв біля входу в музей, я ще нудився, наче в очікуванні уроку історії. Але ось ми увійшли всередину… Це було дуже дивне відчуття: кругом панує атмосфера ніби відкинула мене на тисячоліття назад. Я побачив фігури древніх людей в повний зріст, предмети, якими вони користувалися. Ці експонати були знайдені на розкопках. Мені сподобалися ілюстрації місць існування доісторичних людей.
Екскурсовод розповідав нам про експонати все: де був знайдений і для чого призначався. Це було зрозуміло і цікаво. Ми отримали дозвіл походити по залах самостійно. Я ходив із залу в зал, розглядав експонати, читав написи. Не знаю, як це сталося, але я раптом відчув якусь свою особисту причетність до минулого, адже виявилося, що воно не в безмежній дали, а зовсім поруч. Ось воно — простягни тільки руку!
Дві години пролетіли непомітно, екскурсія закінчилася, треба було йти. Я подумав, що ще прийду сюди. А ще подумав, як передати мені вдома батькам свої нові відчуття? Або краще нічого не говорити, а то раптом все зникне? Мені здавалося, що я прикоснлуся до дивовижного проникненню минулого в сьогодення. І не тільки це. Вся історія раптом побачилася мені в якомусь монолітному єдності минулого, теперішнього і майбутнього.
Вийшовши з музею, хлопці зібралися йти в парк на атракціони. Мені не хотілося в парк, і я відговорився справами. По дорозі додому я подумки дякував класного керівника за те, що я побував в такому найцікавіший місці. Я думав, скільки у нас в країні ще не менш цікавих музеїв, міст з захоплюючим історичним минулим і незвіданим майбутнім. Я думав, як складається життя всієї країни на основі минулих історичних подій. І ще я подумав, що нічого толком не знаю ні з всесвітньої історії, ані з історії Росії. А це соромно.
