Не раз в літературі були підняті гострі питання, пов’язані з відношенням людини до навколишнього його природі. Візьмемо, наприклад, твори Віктора Астаф’єва. Його знаменитий збірник «Цар-риба», що складаються з кількох оповідань, об’єднаний однією спільною темою – яким має бути взаємодія людей і землі?
На початку оповідання автор пропонує читачеві свої роздуми, що стосуються актуальних останнім часом екологічні проблеми, а ролі природи в житті сучасної людини. А потім поступово переходить на «хвору» тему – недбале аморальне ставлення до оточуючих нас багатств.
Автор підводить нас до усвідомлення природи як матері, адже вона створила все живе, в тому числі і людини. Але ми прекрасно знаємо і розуміємо, що в реальному житті все зовсім не так гуманно і справедливо. Віктор Астаф’єв – автор з чуйним серцем, душевна людина, він не міг спокійно спостерігати за такими проявами у ставленні до природи, як злість, жорстокість, жадоба наживи. Тому «Цар-раби» – це, насамперед, повість – критика проти браконьєрів. Саме цих злочинців і викриває Астаф’єв на сторінках свого твору.
Навіть якщо письменник не говорить прямо, ніяким чином не коментує спосіб життя і манеру поведінки своїх героїв, але їх долі розкривають нам справжнє положення справ і справжнє ставлення автора.
Для нас, читачів, все стає очевидним і зрозумілим з перших рядків оповідання. Ці герої викликають неприязнь, ми з засудженням ставимося до їх вчинків і думок.
Придивимося ж ближче до цим людям. Ось їх імена: Игнатьич, Командор, Гуркотіло, Дамка. Картина життя всіх цих людей викликає живий відгук обурення. Всі вони намагаються, як можна більше урвати, забрати собі присвоїти.
Природа для них – лише джерело наживи. Вони винищують тварин, але не для того, щоб прогодуватися, їх запасів вистачить на десятьох, а тільки заради задоволення свого спортивного інтересу. Це справжнє змагання. Тільки от ставка в ньому безпосередньо зачіпає все живе.
Головним браконьєром повісті «Цар-риба» стає умілий і спритний рибак Зіновій Утробіна, або Игнатьич. У своєму бажанні бути першим цей чоловік не гребує будь-яких засобів. І автор влаштовує для нього випробування – зустріч з величезним осетром. За повір’ям, рибалка повинен відпустити таку рибу. Але не тут-то було: азарт взяв верх над здоровим глуздом. І Игнатьич трохи не загинув, поки не зрозумів і не розкаявся в своїх мерзенних і жорстоких вчинках.
Наступний браконьєр – Командор. Жорстокий і бездушний чоловік, керуючий самохідкою, ось яку характеристику можна дати цьому герою. Він злобний, і ніщо не може викликати відгуку в його душі, так і душі-то у нього, напевно, немає. За нелюдське поводження Командор покараний втратою самого близької людини, дочки Тайки. Болісне усвідомлення своєї провини буде каменем лежати на совісті героя до кінця його днів.
Природа не прощає тих, хто завдав їй болю. Всім доведеться заплатити сповна. Злодійство не виявиться безкарним, і в цьому письменник абсолютно впевнений.
