Вірш «Нудна картина» було написано за рік до скасування кріпосного права у 1860 р. В ньому А. О.плещеєв відобразив життя бідних селян. Соціальні мотиви він зшив з пейзажними, домігшись цим виразного звучання ідеї. Поет не побоявся заговорити про гострої суспільної проблеми, хоч частково «сховав» її під докорами на адресу осені.
У творі розкриваються дві теми – смуток осінньої пори, життя бідняка восени. Автор показує, що осінь – не золота пора, а «нудна картина». А. О.плещеєв стверджує, що особливо страшні осінні дні для бідняків.
Жанр аналізованого вірша – елегія, так як в ньому переважають пейзажні замальовки, а всі рядки пронизані сумом. Також в «Нудній картині» є ознаки послання – звернення до осені.
У центрі віршів – ліричний герой, наглядає за змінами, а також осінь і бідняк. Спочатку він з сумом вигукує: «Нудна картина!», а потім, як би, підтверджує свої слова. Ліричний герой розповідає про похмурих, дощових днів, які перетворили село в «сіреньке пляма». Він дорікає осінь, що та прийшла рано, адже серце ще не наситилося «світлом і теплом».
Друга строфа починається різким зауваженням «Все тобі не раді!». Вся справа в тому, що сумовитий осінній вид віщує горе біднякам, а таких людей в селах кріпосницької епохи було багато. Ліричний герой уявляє, як селянин заздалегідь чує плач своїх замерзаючих дітей. Адже йому не за що одягнути дітей, немає і дров, щоб натопити піч.
Третя частина присвячена опису селянина. Він зблід і схуд, хоч ще навесні почував себе бадьоро, радів сонечку. Ліричний герой говорить, що шум листя породжує в голові бідняка «зловісне думи». Не важко здогадатися, що той турбується, як вижити. Закінчення вірша песимістичний. Ліричне «Я» стверджує: «Багатьом не дочекатися світла і тепла». Мабуть, він не раз спостерігав, як холодні осінні та зимові дні несли з собою людські життя.
Вірш А. Плещеєва складається з трьох смислових частин: пейзажна замальовка, розповідь про те, що очікує бідняк від осені, портрет бідняка і характеристика його внутрішнього стану. Формальна організація відповідає смисловий: твір поділено на три строфи, у кожній з яких по 12 рядків. Автор використав перехресне і кільцеве римування, деякі рядки не римуються. Віршований розмір – трехстопный хорей.
Для розкриття тем автор використовував засоби виразності. Вони ж є інструментом для створення образу селянина-бідняка. У творі є метафори, більшість яких дозволяють автору олюднити природу: «дивиться село», «серце просить світла і тепла», «осінь, до нас прийшла», «наводить жовтих листя шум на хвору душу рой зловісних дум». Епітети допомагають передати настрій ліричного героя, бідняка і природи: «нудна картина», «сіре пляма», «понурий вигляд», «він радий…, бадьорий», «жовте листя». Нагнітається атмосфера гіперболою «хмари без кінця».