Образ старця в «Сказанні про бєлгородському киселі»

Старець – головний герой «Сказання про бєлгородському киселі», але знайомимося ми з ним і не з перших рядків. Спочатку Нестор розповідає про облогу русичів печенігами, про сильному голоді в Бєлгороді. Змучені городяни скликали віче, щоб вирішити, здаватися ворогові чи ні. Старійшини не змогли придумати, як врятуватися. Їх розум був заповнений думками про те, що князь покинув їх. Старець не був на зборах, але, як тільки дізнався про біду, поспішив на допомогу.

Автор не описує зовнішність цього героя. Тим не менш, у багатьох сучасних читачів його образ вимальовується під враженням від фільмів і творів про Київській Русі. Моя уява, наприклад, малює літнього чоловіка з бородою, довгим сивим волоссям, в полотняній сорочці і з посохом, який неквапливо і впевнено розмовляє з земляками. Але, думаю, кожен представляє героя по-своєму.

Не вказується також і ім’я героя. Воно або «стерлося» з народної пам’яті, адже з моменту описуваних подій минуло понад століття, або старець – збірний образ давньоруського мудреця. Для розуміння образу важливо розуміти значення слова «старець». Є два тлумачення: шановний старий і літній чернець, духовний наставник. Нестор не уточнив, ким був старець, тому для характеристики способу підходять обидва значення слова.

Нестор також нічого не говорить про характер старця, але про нього можна судити, враховуючи його вчинок. Цей чоловік не міг залишатися байдужим до чужої біди. Він був рішучим, умів брати на себе величезну відповідальність і це дуже важливо, адже не кожен наважиться нести відповідальність за долю цілого міста. Можна припустити, що бєлгородці добре знали старця, адже без сумніву почали виконувати те, що він сказав: «Вони ж з радістю обіцяли послухатися». Епітет «радісно» свідчить про те, що старець зумів відродити надію в серцях земляків.

Герой вмів тримати себе в руках, не піддаватися загальній паніці. Якби не ця риса характеру, Білгород б здався ворогам. Старець покладався тільки на свій розум, життєвий досвід та інтуїцію. По тому, як він давав команди людям видно, що чоловік був упевнений в результаті свого плану.

Старець був людиною сміливою. Він не боявся подивитися в очі ворогу. Герой наказав привести печеніг в місто. Його відвага передалась, мабуть, і іншим людям. Але самої хоробрості було б замало для звільнення міста від цілого війська печеніг. Старець був ще і хитрим, спритним. Коли ми чуємо слово «хитрість», як правило, виникають не дуже приємні асоціації. Але не у випадку зі старцем. Адже його хитрість була використана на благо народу.

Сьогодні образ старця з «Сказання про бєлгородському киселі» по праву вважається втіленням народної мудрості. Це приклад людини, яка є опорою для земляків, джерелом духовної сили та енергії. Такі люди є в кожному поколінні, варто прислухатися до їх порад і думки, адже їх вчителем є сама життя.