«Повість про справжню людину» була написана Борисом Польовим після закінчення Другої світової війни у 1946 році. Головним героєм цього твору є льотчик-герой Олексій Мересьев.
Образ Олексія Мересьева – це найбільш яскравий і сильний образ післявоєнної літератури. Письменник характеризує його як скромну, порядну і доброзичливої людини, і в той же час сильного і мужнього, вольову і цілеспрямовану, яка вміє долати будь-які труднощі. У повісті показані цілком типові риси радянського воїна.
Досконалий їм подвиг не визначається унікальністю героя повісті: це звичайний радянський людина. Під час воєнного лихоліття мільйони юних і зрілих людей стіною стали на захист своєї Батьківщини.
Створюючи образ Олексія Мересьева, Борис Польовий показав характерні риси, які були властиві радянським людям. Це і героїзм, і сила волі, які з найбільшою силою проявилися при необхідності встати на захист своїх рідних та близьких, своєї рідної країни.
Здатність не зламатися у важких умовах, величезна спрага життя допомогли Олексію пройти страшне випробування, уготоване йому долею.
Олексію на початку повісті було всього 22 роки, але він вже був у званні старшого лейтенанта. Після запеклого бою взимку 1942 році біля Новгорода літак молодого льотчика був збитий. Після багатоденних блукань поранений Олексій Мересьев добирається до своїх, радянських людей, окупованій ворогом території. Як наслідок поранення – у Мересьева на обох ногах була гангрена, і для порятунку життя йому зробили ампутацію. Відчай і сумніви, які він почав відчувати після операції, йому допоміг подолати інший «справжній чоловік – полковий комісар з прізвищем Воробйов. Підтримка комісара, за визнанням Мересьева, допомогла йому прийти в себе і почати боротьбу.
Подолавши мужньо труднощі, він зробив неможливе – поступово навчився ходити на протезах з шкіри та алюмінію. Та менш ніж через 18 місяців, коли він знову повертається у свій полк, стає кращим льотчиком і продовжує боротьбу з фашистами.
Біля образу головного героя повісті є реальний прототип – льотчик Олексій Маресьєв. Незважаючи на обмежені фізичні можливості, він літав за допомогою протезів. Їм було скоєно вісімдесят шість вильотів, в результаті яких було одинадцять збитих літаків супротивника: чотири до поранення і сім після ампутації. Письменник у роки війни зустрічався з ним, і повість створена за його розповіддю. При написанні книги Борис Польовий не прикрашав образ свого героя. І на початку повісті і під час перебування Олексія в госпіталі автор показав, які неймовірні зусилля докладав Мересьев для подолання власної слабкості. Героїзм і мужність льотчика не зменшується тим, що він деколи навіть міг впасти у відчай. Але величезною силою волі і жагою життя він подолав усі труднощі, і довів, що при величезному бажанні можна досягти, здавалося б, неможливого результату.
