Роман-епопея Л. Толстого «Війна і світ» показує долі різних людей у контексті подій початку XIX століття. Ось уже кілька поколінь зачитуються твором. У чому ж секрет актуальності романа і генія Л. Н. Толстого? Мабуть, вся справа в тому, що письменник у своїх творах виступав відразу в кількох іпостасях: оповідача, художника, психолога і філософа. У «Війні і світі» важлива не тільки подієва лінія, але і несюжетные елементи, в тому числі і пейзажі.
Серед численних картин природи у творі привертають увагу опису денного і нічного неба. Врізається в пам’ять небо над Аустерліцем, яке читач очима пораненого Андрія Болконського. До поразки в бою молодий чоловік вважав, що сенс життя в подвигах і побудові кар’єри. «Високе небо» перевернула світогляд Болконського. Герой думає: «Як же я не бачив раніше цього високого неба? І як я щасливий, що нарешті дізнався». Цю фразу треба сприймати в переносному значенні: чоловік усвідомив, що все земне «суєта суєт». У світі є щось вічне, пізнати яке, на жаль, може не кожен.
Завдяки небу Болконський зрозумів, що Наполеон не володар, не всемогутній, а лише маленький нікчемна людина. Після небесного осяяння герой більше не прагне до провідних ролей політичного та військового життя. Його любов до Наташі також зв’язується чином неба. Наташу чоловік вважає «небесної душею», саме це і породжує в його душі світлі почуття до дівчини. Але настав момент, коли «високе небо» перетворилося для Болконського у «тісний звід» Причина такої метаморфози – зрада Наташі.
Мотив неба знаходить місце і в описі долі Пьера Безухова. 1812 ознаменувався падінням комети. Люди вважають, що це явище віщує кінець світу. Але тільки не П’єр. Чоловік спостерігає за кометою після розмови з Наталкою і тлумачить її як радісний знак: саме небо «сказало» йому про кохання. Видовище породжує в душі П’єра відчуття нікчемності всього земного. По суті, в душі та свідомості героя відбуваються зміни, які раніше спостерігалися на прикладі образу Болконського.
Також П’єр зав’язує «бесіду з неба» під час перебування в полоні. «Нескінченна далечінь» і «повний місяць» надають герою життєвої сили. Він розуміє, що полонити лише людське тіло, душа ж завжди вільна, як і небо.
Образ неба в романі Л. Н. Толстого «Війна і світ» виконує різні функції: це і інструмент психологізму, і філософський символ. Небо допомагає показати справжню душу героїв, показати їх переживання. У символічному контексті небо варто тлумачити як уособлення вічності, вищих сил, осяяння і справедливості. Далека височінь сповнена таємниці, вона контрастна земного буття, наповненого суєтою і брехливістю. Небо допомагає очистити помисли людей, а разом з тим внести хоч краплю гармонії і чистоти в земне життя.
У більш широкому значенні небо у романі Лева Миколайовича слід розуміти як уособлення Бога, який приходить до людини в переломні моменти, наповнює душу світлом і вірою в себе.
