«Неповага до предків є перша ознака аморальності» – писав А. С. Пушкін. Чи Справедливо це твердження? Я згоден з поетом, адже наші предки – це наша історія, традиції, культура. Пам’ять про них об’єднує людей, дає нам право гордо називати себе народом.
Моральність – душевні і духовні якості людини. Вони визначають поведінку особистості в суспільстві, її ставлення до життя. Система моральних цінностей, що визначає кращі душевні якості, формується протягом століть. На неї впливають історичні події, культурні умови. Цінності передаються від покоління до покоління. Враховуючи це, можна стверджувати, що моральність – пазл, складений з досвіду, традицій наших предків. Неповага до предків призводить до того, що люди забувають історію перекручують її, нехтують традиціями, нарешті, придушують кращі душевні якості. Людина стає егоїстом, який думає тільки про себе. Він не розуміє, навіщо допомагати оточуючим, бути патріотом. Про яку мораль можна говорити в такому випадку?
У літературі також можна знайти приклади, що підтверджують слова А. С. Пушкіна. Читаючи роман «Війна і світ» Л. Н. Толстого, занурюємося в атмосферу ХІХ століття: бали, світські заходи, багаті сім’ї. Вже з перших глав розуміємо, що світське суспільство полонила французька мова, мода. Молоді люди вважають, що говорити російською, значить відстати від моди. У світських колах тільки й мови, що про походи Наполеона, його доблесних битвах, слави. Не один російський хлопець того часу хотів бути схожим на великого полководця.
Що ж можна сказати про моральність цих людей. Забуваючи про своє минуле і, дотримуючись віянь моди, вони забували про своє коріння. Прагнучи до Олімпу слави і популярності, юнаки забували про такі поняття, як совість, доброта, взаємодопомога, зате не гребували зрадою і брехнею.
Неповага до предків, до власної історії і культури мало не стало причиною втрати Батьківщини. Російські солдати програвали кілька битв поспіль. Вони вже й не сподівалися на перемогу. Але Кутузов запалив у їхніх серцях полум’я любові до батьківщини, нагадавши про те, хто вони і навіщо повинні захищати Вітчизну.
Деякі молоді люди не хотіли думати, якою ціною їхні сім’ї дісталися багатство і повагу. Кілька поколінь віддали за це своє життя. Цей факт мав би змушувати юнаків і дівчат берегти своє чесне ім’я. Але в реальному житті все складається не так. Анатоль Курагин – молодший син Василя Курагина, людини, який колись був наближений до самої імператриці. Анатоль без докорів совісті смітив батьківськими грошима, витрачаючи їх на гульню. Більш того, він грає почуттями дівчат, ранячи їх серце. Анатоль – приклад аморальну людину, який навіть думати не стане про предків, оскільки захоплений тільки собою.
Цей приклад показує, що неуважительность до предків, дійсно, є ознакою аморальності. Крім того, вона може мати дуже серйозні наслідки.
Таким чином, неуважительность до предків – перший крок до аморальності. Людина, яка не поважає свою історію, не буде поважаємо іншими людьми.
