Композиція (як формальна, так і смислова) казки М. Е. Салтикова-Щедріна «Премудрий пискарь» досить проста.
Починається вона традиційним зачином «Жив-був», а завершується риторичним питанням, який змушує читача задуматися про актуальні на той час проблеми.
Щоб побачити, що композиція твору дійсно нескладна, розглянемо основні елементи розвитку сюжету.
В експозиції автор знайомить читача з головним героєм і його сім’єю. Тут же батько дає наставляння, яке повністю вплине на подальше життя пискаря. В експозиції показані ті умови, в яких виховувався персонаж, і ті причини вчинків, які він потім робить.
Зав’язкою дії є те, що пискарь всерйоз замислюється про батькове провід і намагається слідувати йому. Він будує нору, в яку може забратися тільки він. Тут відбувається перехід до основних дій.
Дія розвивається наступним чином: пискарь живе в своїй норі, нікуди не виходячи харчуючись тільки вночі. Він живе і тремтить, тремтить і живе.
Кульмінацією є пізніше осмислення свого життя, коли герой розуміє, що він весь цей час просто існував: у нього ні сім’ї, ні друзів, і нічого в своєму житті він хорошого ні для себе, ні для інших не зробив.
У розв’язці пискарь невідомо з яких причин вмирає.
Таким чином, композиція твору досить сувора. У невеликому оповіданні автор зміг показати ціле життя пискаря: від дитинства до самої смерті.
Героїв у казці небагато: сам пискарь, його батько, рак і щука, які спостерігали за ним і узагальнений образ морських обителей. І всі ці образи потрібні для розкриття головного героя. Тому композицію можна назвати моноцентрична.
Організація композиції казки «Премудрий пискарь» схожа на організацію композиції фольклорних казок. Текст, як говорилося раніше, починається традиційним для фольклору зачином. Потім всі елементи сюжету йде послідовно один за одним: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка.
М. Е. Салтиков-Щедрін не намагається заховати глибоко в сюжет або композицію основну думку твору і своє ставлення до героя. З допомогою зв’язку з усною народною творчістю він показав історію життя і сатирично показала всю неспроможність життя пискаря, який уособлював ліберальну інтелігенцію.
Автор залишає фінал твору відкритим. Пискарь помирає, але ніхто не знає чому. М. Е. Салтиков-Щедрін дає право читача на фантазію. Помер пискарь своєю смертю, як і мріяв герой, або ж його з’їла щука, яка весь цей час стежила за пискарем і чекала його смерть. Це повинен вирішити сам читач. Хоча автор схиляється до думки, що щукам не потрібна була ця давно загибла в моральному плані, иссохшая риба. Ніхто про неї не знав протягом життя, вона нікому не була потрібна і при смерті.
Так, композиція «Премудрого пискаря» побудована логічно і послідовно, що дало змогу читачеві зрозуміти головну думку сатирично спрямованої казки.
