Написаний розповідь Віктором Астафьевим «Васюткіни озеро» змушує задуматися читача про багатьох речах. І все ж головною думкою є те, що навіть у безнадійній ситуації не можна впадати в паніку, а постаратися тверезо оцінити ситуацію. Звичайно, це під силу не кожній людині, тому потрібно спочатку виробляти в собі силу волі і залізний характер.
На прикладі головного героя Васютки в оповіданні «Васюткіни озеро», автор хотів показати саме зародження вольового характеру. Ще вчорашній безтурботний хлопець, потрапляє в дуже непросту ситуацію, з якої на перший погляд немає виходу. Тільки головний герой вважає зовсім по-іншому.
Загубившись в безлюдній тайзі, хлопець не став чекати, коли його знайдуть, а вирішив діяти сам. Для початку він зміг упоратися з думками, заспокоїтися, тим самим долаючи паніку і вибрати подальший маршрут. Він визначив, де північ і почав рухатися в одному напрямку.
Так як літо закінчувалося, і в безкрайню тайгу стрімкими кроками підступала осінь, ночі ставали все холодніше. Хлопчик намагався вирішити і цю проблему. Він почав згадувати, що йому розповідали мужики з батьківської бригади про методи виживання в тайзі. Зрештою, він зміг розпалити багаття, приготувати їжу, а головне зігрітися.
Через цілих п’ять діб, хлопчина зміг все-таки знайти дорогу до Єнісею. Тільки завдяки своїй спостережливості, він з легкістю розпізнавав ознаки того, що наближався до водойми. Так, спочатку, Васютка виявили лише озеро, але в наслідок все тієї ж спостережливості і розважливості, він зрозумів, що в озерці є течія, а значить річка дуже близько.
Як дістатися з Єнісею додому, він зрозумів відразу. Йти, він більше не міг, а значить прийшла пора просити сторонньої допомоги. На цей випадок, він приберіг сірники і рушницю з патронами. Так, з другого разу, хлопчик усе-таки зміг привернути до себе увагу і відверто здивовані рибалки, погодилися доставити Васютку до рідного берега.
Познайомившись з цим твором, читач може тільки позаздрити залізного самовладанню і логіці хлопчаки. Адже він, у свої роки, зіткнувшись серйозною проблемою, зміг її вирішити практично самостійно. Він у що б то не стало, вирішив вижити, і у нього це вийшло. Великим стимулом до прийняття рішення стала його мама, яка, напевно, дуже переживала, і до останнього чекала сина додому. Він розумів, що своїм зникненням змушує її страждати. Хлопчик поспішав додому до найріднішої людини на світі. Саме до неї, яка, якщо доведеться, готова чекати все життя.
У цьому моменті теж закладено величезний сенс. Людина завжди поспішає додому. В те місце, де його хтось чекає, вірить в нього, і любить. Автор, позбувшись материнської любові ще в дитинстві, саме так хотів воскресити її у своїй пам’яті. Тому, він подарував Васютки повноцінну сім’ю, прагнучи зробити свого юного героя абсолютно щасливою людиною. Адже все інше у хлопчика вже було. Васютка розумний, спостережливий, з сильним характером і вольовим свідомістю, а більше нічого людині для щастя і не треба.
