Розповідь Астаф’єва «Васюткіни озеро» змушує задуматися свого читача про багатьох важливих речей, таких як, наприклад гармонія людини з природою. Саме знання навколишнього світу, передане йому дідом і батьком, дали можливість хлопчику вижити в суворих тайгових умовах. Васютка не вбивав птицю без потреби, уважно і дуже обережно звертався з багаттям, адже від його дій залежала не тільки його життя, але і збереження навколишнього середовища. Одне не обережне рух біля багаття, і тайга могла полихнуть, і загоряться гектари лісу. Разом з цим можуть загинути і птахи, і тварини,і рослини.
Хлопчик, що загубився в тайзі, проявив себе, як справжній чоловік. Він зміг подавити паніку, і пригадати все, чому його навчили дорослі. Адже цей ліс, вимагав від подорожнього тільки рішучості, сильної волі, і твердого характеру. «Тайга, наша годувальниця, кволих не любить» – пролунали в голові хлопчаки слова діда. Дідусь, як завжди, виявився прав. Васютки довелося пережити чимало випробувань перш, ніж він зміг вийти до Єнісею.
Твір змушує читача відчути гордість і випробувати радість хлопчика. Він зміг подолати, він вижив, він повернувся! Йому допомогла дана від природи спостережливість, логічне мислення та прагнення рухатися вперед. Звичайно, можна було залишатися на місці і чекати, коли його знайдуть дорослі, але у хлопця не було впевненості в тому, що це станеться в найближчі дні.
Розповідь змушує задуматися і про долю автора. Адже твір є невід’ємною частиною біографії самого Астаф’єва. Саме він, будучи ще молодше свого вигаданого героя, коли загубився в тайзі, зміг вижити і вибратися тільки завдяки знайденому озера. Це дуже загартувало характер автора і допомогло йому в майбутньому подолати воістину жахливі події в житті.
Твір так само показує, наскільки в житті все взаємопов’язано. Кожен листок і кущик виріс на матінці Землі не просто так. У всьому є таємний сенс, просто чоловік перестав звертати на це увагу.
Життя завжди подає людині знаки долі, але іноді люди настільки глухі і сліпі, що не приймають «підказок» понад. Людство настільки зачерствіли, що припинило помічати, наскільки в природі все закономірно і точно. Люди влаштовують один одному «природний відбір» думаючи, що виживе найсильніший. Але вони забувають просте правило, що в живих залишиться лише той, хто зможе до всього пристосуватися.
Так, лише той хто пристосується до всіх випробувань, не втративши при цьому людського обличчя, буде жити в гармонії зі всесвітом. Він отримає більше, ніж силу чи владу, він стане справді щасливою людиною. А чи не це є сенсом життя кожного, хто живе на планеті Земля? Кожному хоче стати щасливим, не знаючи при цьому, що для цього потрібно зробити. А потрібно, як, виявилося, просто залишатися людиною, перестати боятися і в усьому знаходити позитивні моменти.
Розповідь «Васюткіни озеро» не тільки змушує задуматися про проблеми або відкинути свої страхи, але й надихає людей підкорювати нові вершини у житті.
