Дивовижна історія Васютки, з розповіді Астаф’єва «Васюткіни озеро», насправді взято з життя. Це не складно зрозуміти читачеві, так як продумати такі незначні, здавалося б, деталі використовуючи лише уява автора, не під силу людині, що не знає тайгу. Так, саме Астаф’єв одного разу і заблукав у лісі.
Батько Віктора Астаф’єва – Петро Павлович Астаф’єв, довгий час сидів у в’язниці, а мати потонула, коли в черговий раз пливла до нього на «свіданку». Коли тато вийшов на свободу, він узаконив свої відносини з іншою жінкою. Все сімейство Астаф’єва переїхало в містечко Ігарка, і батько Віктора серйозно захворює. Так хлопчик опинився на початку бездомним, а потім і в дитячому інтернаті.
Хлопчикові пощастило. В інтернаті були дуже хороші вчителі, кожен з яких любив свій предмет. Так от російську мову і літературу теж викладав видатний чоловік, який згодом став знаменитим поетом. Одного разу він попросив хлопців виконати цікаве завдання – написати твір про їх літньому відпочинку, і Віктор, який як раз тим влітку загубився в тайзі, описав цю подію у всіх фарбах. Він не думав, що його літературний талант оцінять і надрукують розповідь у шкільній газетці. Але тоді, творіння молодого автора називалося «Живий».
Вже повернувшись з війни, де двічі був поранений, Віктор Астаф’єв не міг приступити до роботи на залізничній станції, тому був змушений працювати не за фахом, паралельно беручи участь в розвиток літературного гуртка «Chusovoy робочий», де згодом і будуть видаватися його розповіді.
Автор згадує про своє шкільному творі тільки через багато часу. У своєму оповіданні, він намагається відтворити всі подробиці: переживання, страхи, і, звичайно ж, тайгу, яка назавжди залишиться в його пам’яті.
Ще будучи зовсім маленьким, він звик до дорослого життя. Таким же автор показав і головного героя оповідання «Васюткіни озеро». Васютка – це відображення самого автора, його думки, спостереження і розчарування, і біль. Єдине, що автор трохи змінив, так це те, що Васютка стріляв куди краще свого «творця».
Так само в оповіданні фігурують дід, батько і мати Васютки. Ці образи автор теж списав зі своїх рідних. Дуже хотілося подарувати своєму героєві те, що самому Астаф’єву не вистачало до кінця своїх днів – живу матір. Однак образ мами в оповіданні «Васюткіни озері» на відміну від інших героїв твору вийшов дуже розмитим, як і його спогади про неї. Адже основним вихованням хлопчика займалася його бабуся.
Астаф’єв вклав у розповідь частинку своєї мудрості, душі і болю. В кінці свого життя, він часто згадував ті моменти безтурботного дитинства, проведені в такій суворій, але рідній тайзі. Чоловік, через образ Васютки, показав іншим, що означає володіти витримкою, мати силу волі і по – справжньому чоловічий характер. Він ненав’язливо вчить свого читача берегти те, що той має, але можливо не цінує. Адже часом для щастя вистачає лише живих батьків і краюшки хліба в кишені.
