1645-1676 рр .. – період царювання Олексія Михайловича Романова, другого монарха з нової російської династії.
Олексій Михайлович отримав прізвисько Тишайшего, хоча час його правління ніяк не можна було назвати спокійним. У 1648 р. у Москві розпочався т. н. Соляної бунт, викликаний введенням додаткового мита на сіль. Повстанці влаштували в місті справжній погром. Бунт вдалося придушити, але московські події стали прикладом для новгородців і псковичей.
Новгородське і псковское повстання (1650 р.) були викликані значним підвищенням цін на зерно. У Пскові повсталі добилися успіху: уряд прийняв їх вимоги.
У 1662 р. почався московський Мідний бунт. Він був викликаний фінансовими труднощами. Уряд почав випуск мідної монети, оголосивши її рівноцінною срібною, але податки, як і раніше збиралися сріблом. Повстання було жорстоко придушене.
У 1670-1671 рр .. на півдні Росії почалося повстання, очолене Степаном Разіним. У нього входили різні соціальні верстви населення. Разіну вдалося взяти Царицин і Астрахань, але облога Симбірська закінчилася невдачею. Царська армія розгромила військо повсталих, а невдовзі самі козаки видали Разіна, і він був страчений. Повстання вдалося придушити.
У 1649 р. було прийнято Соборне Уложення Олексія Михайловича – новий звід державних законів. У ньому юридично закріплювалося кріпацтво. Багато статті Уложення були спрямовані на розвиток поміщицького землеволодіння і обмеження церковного.
В Уложенні з’явилися статті, що захищають і зміцнюють авторитет царської влади. Тим самим російське державне пристрій наближалося до самодержавної монархії.
Зростає значення наказів, чисельність яких у цей час досягає 80. Найголовнішими наказами були: Посольський, Помісний, Рахунковий та ін.
У 1652 р. новим патріархом стає Никон, з ім’ям якого пов’язаний початок російського церковного Розколу. Никон провів масштабну церковну реформу. Головні зміни стосувалися обрядовості (заборона двоеперстия, зміна богослужбових книг). При цьому патріарх хотів підпорядкувати собі царську владу. Боротьба тривала до 1666 р., поки на церковному Соборі Никона не засудили до заслання. Цей же Собор прокляв всіх старообрядців.
У зовнішній політиці Олексія Михайловича величезне значення мало возз’єднання Росії з Україною.
Українські землі увійшли до складу Польщі в 1569 р. Селянство перебувало в дуже важкій залежності від польських поміщиків. Ситуація погіршувалася бурхливим натиском католицтва. Православне населення було значно обмежена в правах у порівнянні з католиками.
З кінця XVI століття на Україні відбувалися постійні повстання козаків, які підготували майбутню національно-визвольну боротьбу. У 1648 р. на чолі чергового повстання встав Б. Хмельницький, який одразу ж звернувся за допомогою до російського царя. Однак Олексій Михайлович побоювався протистояння з поляками і не вірив в успіх Хмельницького.
Однак повстанцям вдалося здобути ряд серйозних перемог. У 1653 р. у Москві було прийнято рішення про входження України до складу Росії. У 1654 р. це рішення було підтверджене на Раді в Переяславі.
Приєднання України призвело до нового загострення російсько-польських відносин. Російська армія зуміла захопити Смоленськ і велику територію в Східній Білорусії, але в цей час на польські землі вторглися шведи. Війна Росії зі Швецією (1656-1661 рр.) закінчилася підписанням Кардисского світу, за яким Балтійське узбережжя переходило до шведів. Російсько-польська війна тривала до 1667 р. За Андрусівським перемир’ям Росія отримувала Смоленськ, за нею закріплювалися всі приєднані українські землі.
Олексій Михайлович помер у 1676 р., ставши яскравою фігурою в російській історії. За роки його правління остаточно оформився самодержавний лад. Головним успіхом у зовнішній політиці стало включення українських земель до складу Росії.
