Пам’ятаю, в четвертому класі нам задали додому по російській мові написати твір-опис за картиною К. Ф. Юона “Березневе сонце”. Твори писати мені подобалося, я справлялася з ними добре, тому приступила до написання свого опусу з натхненням.
Твір вибудувала за планом, нав’язаному на уроці, хоча писати за планом мені здавалося дурницею. Немає польоту фантазії! Але куди дінешся… Зате вже в кожному пункті я постаралася розвернутися від душі. Опис вийшло яскравим. Запропоновані на уроці найменування персонажів картини мене теж не влаштовували. Хотілося, щоб було не як у всіх.
Досягти оригінальності щодо вершників і коней вийшло, я спіткнулася на собаці. Проте довго голову не ламала, згадавши, як мій тато іноді називав собак. І позначивши чорного песика не інакше як “молодим псом”, я, задоволена нетривіальністю своєї роботи, зазнала батькові твір, щоб він оцінив. Татові, техніка-будівельника за освітою, все дуже сподобалося.
У школі домашні твори забрала на перевірку наша студентка-практикантка Ельвіра Олександрівна, інтелігентна дівчина і витончена. Я була впевнена, що буде п’ятірка. А як же? Орфографічних помилок немає, коми, все на місці, зміст цікаве. Як кажуть, чого ж вам іще?
На наступний день перед уроком російської мови нам роздали зошити з перевіреними творами. В передчутті відмінною відмітки я розкрила зошит… Слово “пес” було жирно підкреслено червоною пастою. Мені поставили четвірку. Сусід по парті Вітька глянув у мій зошит мені через плече і пирхнув. Я дивувалася.
Побачивши Ельвіру Олександрівну, я підійшла до неї і запитала невинно, чому “кобель” підкреслять. Студентка трохи зашарілася і тихо відповіла: “Це непристойне слово”. Моє здивування змінилося обуренням. Як це? Так мій тато непристойних слів не говорить! Ніби я не знаю..
Мій батько, виходець із селянської благочестивої родини, і справді уникав лайливих слів. Але як ще сільський мужик міг назвати пса? І, звичайно, по відношенню до собаки це слово непристойним не було. Однак у творі-описі вживання його було стилістичною помилкою.
Через роки, я зі сміхом згадую цей випадок. Хотіла відзначитися, і гордынька підвела. Уявляю, як покатывались від сміху над моєю помилкою студентки в гуртожитку.
