Дата заснування: 1869.
Жанр: сатирична казка.
Тема: паразитизм помісного дворянства на селянську працю.
Ідея: невміння панів жити без кріпаків.
Проблематика: класовий антагонізм.
Сюжет. Автор оповідає про поміщика, досить багатому, але обділену розумом. Любив він пасьянс розкладати і газету «Звістка» читати. Жив він, ні в чому потреби не знаючи, але турбувати його стало власне міркування про надлишковій кількості мужиків в маєтку, і дух мужицький йому дуже не подобався. Надумав поміщик звернутися до Бога з проханням, щоб він мужиків куди-небудь прибрав, але Бог, будучи в курсі розумової неспроможності поміщика, прохання його залишив без уваги. Поміщик же, одержимий новою ідеєю розкрадання мужиками його добра, став всіляко селян утискати, за всяку дрібницю накладав штраф. Селяни світу білого невзвидели і благали вони до Господа, щоб визволив їх від такого життя. Господь почув молитви скривджених, і зникли мужики з поля зору дурного поміщика. А поміщик зрадів чистому повітрю без “мякинного” запаху, уявляючи, що по його молитві Бог забрав мужиків.
Прийшла поміщику фантазія влаштувати у себе в маєтку театр, він запросив акторів, але нічого не вийшло з його затії, та ще й обізвали дурнем. Як же без селян ставити декорації та завісу піднімати?
Наступною ідеєю поміщика було запрошення гостей для гри в карти. Запрошені генерали з задоволенням приїхали, коли зрозуміли що частування господаря обмежується пряниками з льодяниками, не на жарт розсердилися і поїхали. А горе-поміщик вдругорядь був обізваний дурнем. Збентежився поміщик вторинної характеристикою своїх розумових здібностей. Але довго не став в собі сумніватися, перевірив правильність своєї позиції розкладкою пасьянсу і продовжував жити неголений, немитий, на одних пряниках, та ще й пишався власною стійкістю.
Поміщика долали мрії, про придбання парових машин, які зможуть замінити людський працю. Подумки він розводить чудовий сад, плодоносний всілякими фруктами, а фрукти всі машинами збираються. Корів він фантазував розвести таких, щоб ні шкіри, ні м’яса, одне тільки молоко було. Полуницю б він розвів неймовірну — подвійний та потрійний, так як би її в Москві продавав… Сни мрійливому поміщику снилися самі фантастично, ймовірно від голоду. Приснилося йому навіть, як провели його в міністри за твердість. Але райдужним мріям прийшов кінець з приїздом справника, який пред’явив поміщику звинувачення в ненадходження податків. І в третій раз він був затаврований дурнем.
Дійшло до свідомості поміщика, що своєю впертістю він не тільки собі шкодить, але і державі. Злякався він перед можливим покаранням, але незабаром знову надихнувся в своїй завзятості. За підтримкою кидався до газети «Весть». А між тим все маєток його спіткала мерзоту запустіння. Сам поміщик зовсім здичавів: обросло шерстю, звів знайомство з ведмедем, позбувся членороздільної мови, вилазив на дерево і кидався зверху на видобуток, з’їдаючи її разом з шістьма і з усіма нутрощами.
Такий стан справ дуже стурбувало керівництво, і винесли рішення оселити селян на колишнє місце, а поміщику винести осуд за його кричущу дурість і осляче впертість. Положення так чи інакше виправили, державні справи налагодилися, а поміщик став приймати «мякинный дух» як сувору необхідність. Газету «Звістка» у нього відібрали, втішався наш герой гранпасьянсом. Від дикості він до кінця так і не позбувся: тужив за лісовий життя, не любив вмиватися і часом мукав.
Відгук про твір. Звичайно, дуже талановито. Негативні сторони життя зображені гротескно. Безумовно, значення селянства в житті держави не можна недооцінювати. Щедрін всю свою творчість присвятив сатирі на існуючий лад. Але якщо б він в період сталінізму жив, чи зміг би він реалізувати свій сатиричний талант?
