Микола Васильович Гоголь умів дуже точно знаходити явні і приховані пороки суспільства. Він не просто описував картину дії, але і відображав її суть. В його відомій поемі «Мертві душі» перед читачами постає російське місто, обличчям якого виступають різні чиновники. Їх ціла галерея, проте всі вони схожі в своєму низькому моральному обличчі. Автор використовує гротеск в зображенні міста чиновників. Тому що він, і смішний, і страшний одночасно.
Погляд письменника спрямований на повсякденне життя російських поміщиків і селян. Він помічає, як їх поглинає порожнеча – думки і дії. Із-за убогості мислення городяни загрузли в порожніх плітках, дозвільному гуляння на балах. Тут ніхто ні до чого не прагне, крім як до наживи.
У поемі ми бачимо узагальнену картину чиновницької міста. Щоб зрозуміти її, потрібно звернутися до галереї героїв.
Порушником звичного способу життя у містечку стає приїжджий чоловік на прізвище Чичиков. Він у сутності темна конячка, яка спритно вміє маніпулювати людьми.
Перша важлива фігура – це губернатор. Він вміє чудово вишивати по тюлю. І це все, чим може похвалитися значна особа.
Поліцмейстер своевольнічає в будь-якій торговій лавці. Однак купці не висловлюють невдоволення, тому що він закриває очі на їх нечесність.
Прокурор любить марно гаяти час, а всі обов’язки перекладає на свого стряпчого.
Як бачимо, автор зображує важливих чиновників з гіркою іронією. Охоронці закону і порядку в місті зайняті лише собою. Письменник викриває їх у невиконанні обов’язків. Вони можуть здатися смішними у своїх захопленнях і безтурботності, але насправді вони страшні у своїй бездіяльності. Адже від них залежить життєздатність цілого міста.
Гоголь зазначає, що місто немов застиг, він нікуди не рухається. Всі звикли жити так, як їм зручно – не по совісті, а користі. У кожного чиновника є свій грішок. Тому їм не вигідно видавати один одного.
Що може порушити їх спокій? Гоголь вводить епізод з призначенням нового генерал-губернатора. У місті починається паніка, адже вони не знають, чого чекати від нового начальства. Однак чиновники і не думають виправляти свої грішки і починати справно виконувати обов’язки, а просто роздумують, як догодити губернатору.
Цікавою темою в поемі є подання місцевих чиновників про життя у столиці. Всі вони впевнені, що життя там казкова. Тому і свої бали вони намагаються влаштувати подібно столичним прийомам. Автор насміхається над думкою городян, що перш ніж увійти в будь-яку будівлю Петербурга, треба старанно вимити руки з милом.
Автор приходить в жах при вигляді сучасної йому картини міста. Він шукає витоки проблеми, відводячи читачів глибоко в історію. Місто порівнюється зі столицею, наводяться приклади відплати за розбійницький спосіб життя чиновників у різні часи, а головний герой порівнюється з Наполеоном. Але головним суддею, на думку Миколи Васильовича Гоголя, буде нове покоління.
