Микола Гумільов був настільки романтичною натурою, що з-під його руки у світ виходили надзвичайні віршовані роботи. У збірнику «Перлів» ми зустрічає роботу «Старий конквистадор», яка наскрізь просякнута романтичними прийомами і образами.
Читач подумки занурюється в часи завоювань, які відбувалися на території Америки. Перед нами образ старого конкістадора, який втратив правильний шлях і заблукав в невідомих землях. Ох, як тяжко було йому виживати в суворих умовах незвіданих земель. Але, він старанно витримував всі життєві труднощі. Він залишився вірний своєму єдиному другові коня, який не витримав тяжких випробувань і помер.
Під невеликим уступом гори герой знаходить собі житло, він живе в дикому самоті тривалий час. Для того щоб підняти свій моральний дух, конквистадор згадував і наспівував пісні своєї Батьківщини.
Гумільов зробив образ цього героя ідеальним. Він не здавався ні за яких обставин, був спокійним і досить зухвалим. Так і тривала його самотнє життя, поки не прийшов час смерті. Але, навіть з нею конквистадор вирішив зіграти в «зламані кістки».
Весь вірш Миколи Гумільова просякнуте нотками романтики. Ідеал героя, розуміння автора, веде наполегливу боротьбу зі своєю долею. Він не опускає рук, не втрачає віри. Я думаю, автор сумує за таким людським якостям, якими він наділив свого героя. Він намагається подумки втекти туди, в далекі й забуті часи, щоб знайти образ справжньої людини. Свої думки Гумільов викладає на папір у вигляді простого і зрозумілого тексту.
За допомогою епітетів, він робить рядки вірша більш яскравими та емоційними. Використання фонетичних прийомів, таких як змішання наголосів у словах «кондори» і «конквистадор» допомагають автору зробити риму більш ритмічної та злагодженої, а також наповнити сенс вірша якоюсь загадковістю і таємницею.
