Творець чудових і знаменитих елегій Ст. А. Жуковський створив прекрасний вірш «Море». Датою його створення прийнято вважати 1822 рік, а надрукована елегія була в 1829 році.
Основною темою даного вірша є море. І не просто його широкі простори, а вся сила і міць, краса і велич.
У цьому вірші Жуковський показує нам море в різних станах – під час штилю, коли морська вода тиха і бездвижна і під час бурі – коли величезні хвилі захльостують один одного.
Образ моря автор уособлює, наділяє життям і почуттями. Жуковський намагається розгадати таємниці морських глибин, але вони безмовні. І це не перешкода. Постійний рух морської води, постійні зміни морських картин – все це передає життя, тривогу моря, яке так цікавить і захоплює автора.
Ще один образ, який має важливе значення у вірш – це образ неба. Воно з’єднується з морем, на лінії горизонту вони об’єднуються і стають родинними, тягнутися один до одного.
Поет намагається приділити увагу двом прекрасним образів. Він вважає небо абсолютно вільним, не залежних ні від чого і ні від кого. А от море змушене знаходиться в межах земної неволі, і залежати від такого безмежного неба.
Вірш «Море» умовно хочеться розділити на кілька частин із-за зміни дій.
Перша частина відписує читачеві спокійне, умиротворене море, яке гармонійно поєднується з небом, блищить його нічними зорями. Перша частина охоплює перші чотири строфи.
Друга частина різко змінюється. Інтонація збільшується, підвищується емоційна напруженість, і ми спостерігаємо морі під час бурі. У цей момент водна стихія грізна й розлючена, пристрасна і непокірна. Такий підйом емоцій ми спостерігаємо в п’ятому чотиривірш.
Наступні два чотиривірші заспокоюють читачів. Море стихає буря йде геть. Але, водна стихія залишається на чеку.
Завдяки використанню уособлення, Жуковський так яскраво може передати різні стани моря, так чітко передати всю емоційну навантаження тих явищ, які описують рядки чотиривіршів.
А як багато епітетів задіяно для цих же цілей. Завдяки ним, ми можемо уявляти реальну картину, про яку пише автор. Епітети змінюються, і ми змінюємо наше бачення морської стихії.
Жуковського можна віднести до найбільш талановитим поетам, які могли так зобразити природні стихії, передати такі почуття, які змушують нас переживати, замислюватися над тим, що відбувається і захоплюватися побаченим.
