Ф. В. Тютчев не раз розвивав ідею єдності людини і природи. Оригінальна інтерпретація – вірш «Колумб», написане в 1844 р. Цей рік був для поета значимим: він повернувся в Росію після служби за кордоном. Аналізований твір відноситься до другого періоду творчості Тютчева. Дослідники відзначають, що його лірика цього періоду розвивалася на тлі європейського романтизму, тому ввібрала його риси. Не виняток і твір «Колумб».
У вірші паралельно розвивається дві теми: відкриття Колумба і порозуміння людини і природи. Автор показує, наскільки важлива справа звершив мореплавець, прославляє його цілеспрямованість і сміливість. У контексті цієї ідеї розвивається думка про те, що людина і природа взаємопов’язані.
Центральний образ твору – Колумб. Саме ця особистість підштовхує Федора Тютчева до розкриття вічної проблеми людини і природи. У першій рядку автор звертається до великого мореплавцю, щиро схиляючись перед ним. Далі він розповідає, що Колумб зміг завершити процес миросоздания, виконавши «креслення земної». Таким чином, автор прирівнює першовідкривача до Господа. Це підтверджує деталь-характеристика «божественна рука». Саме так автор говорить про Колумбу.
Кілька віршів першої строфи присвячено «світу», відкритого Колумбом. Його Тютчев характеризує епітетами «невідомий, нежданий», точно передаючи те, як сприйняли відкриття сучасники мореплавця. Федір Іванович вважає, що «новий світ» був прихований за туманами. І це ще більше огортає його таємницею.
Друга строфа присвячена проблемі взаємозв’язку людини і природи. Поет стверджує, що людський розум і природа пов’язані кровною спорідненістю. Того, хто вміє розуміти навколишній світ достатньо лише обозваться «заповітним словом» і світ відгукнеться, почувши споріднений поклик.
Вірш «Колумб» складається з двох восьмистиший (октав). За змістом воно також ділиться на дві частини: звернення до Колумбу, розповідь про його подвиг і роздуми над філософською проблемою. Ці частини доповнюють один одного, хоч кожна строфа має відносно завершений смисл. Рядки у вірші пов’язані кільцевої і перехресної рифмовкой. Віршовий розмір – чотиристопний ямб.
Тема «Колумба» розкривається за допомогою художніх засобів. Також тропи є основним інструментом для реалізації ідеї. Переважають у вірші метафори: «довершивший нарешті миросоздания незакінчена справа», «на світ божий ти виніс», «новим світом єство завжди відгукнутися готово». У першій октаві є також гіпербола: «безмежність туманна». Епітети доповнюють розповідь і міркування автора.
Помітну роль у творі відіграє алітерація, наприклад, у другій строфі переважають слова з приголосними «з», «ж»: «з живою силою єства». Такий звуковий малюнок підкреслює таємничість невідомого, але спорідненого людині світу.
