Протягом всієї Великої Вітчизняної війни Олександр Твардовський брав активну участь у подіях. Ні, він не йшов у бій, він не тримав у руках зброї. Йому дісталася інша місія – підбадьорювати бійців своїми літературними творами, робити нариси таких подій на фронті. Працював поет військовим кореспондентом. Побачивши війну зсередини, автор міг описати її справжні події.
Напевно, самою актуальною роботою Твардовського під час війни стала поема «Василь Тьоркін». Вона писалася автором стільки ж, скільки тривала війна – з 1941 по 1945 роки. Римовані рядки, написані простою мовою, були надзвичайно близькі до народу, до простої людини. Саме через це дана віршована робота користувалася такою популярністю.
Після закінчення війни Олександр Трифонович створює безліч вірші, присвячених післявоєнного часу. Одним з них є вірш «У той день, коли закінчилася війна…». Про що воно? Про радісну подію, про перемогу над окупантами!
Також у рядках простежується тужливий мотив пам’яті за тими, кого вже немає в живих, за загиблими воїнами. Повернулися додому солдати тільки зараз змогли по-справжньому усвідомити, що більшість їхніх товаришів уже немає поруч. Їх забрала і прихистила матінка земля. Обмірковувати це раніше, перебуваючи під залпами і вибухами не було часу. Та й сенс! У будь-яку хвилину життя кожного воїна могла обірватися назовсім. А зараз, коли на площі лунають переможні стрільби і спалахи салюту, воїни усвідомили всю тяжкість втрат, які принесла з собою Велика Вітчизняна війна.
Твардовський з великою відповідальністю ставився до своїх робіт, адже він розумів, кому вони присвячені – загиблим та померлим. Поет не зараховував себе до числа тих людей, які зіграли безпосередню роль у перемозі над фашистами. Однак він недооцінював свій внесок у хід історичних подій. Його літературні роботи неодноразово підтримували бійців, піднімали військовий дух і силу волі тих, хто вирушав у наступ і сидів в окопах!
