Олександра Трифоновича Твардовського можна сміливо віднести до поетів народним, простим і душевним. Пройшовши всі жахи війни, автор зміг донести до читача найяскравіші моменти військових подій. Він створює свою грандіозну роботу «Василь Тьоркін» і разом з головним героєм мандрує дорогами війни. Простого солдата поет нагороджує найкращими людськими якостями. Поема була надзвичайно близька простому воїну і солдату, адже в ній таївся справжній сенс подій, що відбуваються.
В 1943 році поет вирішує звернути свою увагу на подвиги не тільки солдат, а й простих людей, яким нелегко довелося жити у воєнний час.
Головною героїнею вірша «Нагорода» стала проста жінка, яка намагалася всіма зусиллями зберегти радянський прапор. Вона перепрятывала його від ворогів, крадькома приховувала від окупантів. І тільки тоді, коли землі знову перейшли в руки радянської влади, героїня передала збережене прапор солдатам. За такий подвиг жінка була нагороджена вищим орденом СРСР. Сам генерал вручав орден Червоного Прапора, визнаючи справжній подвиг звичайної селянки.
Героїня надзвичайно зніяковіла. Вона ніяк не очікувала такої нагороди. Знаючи психологію простого народу, Твардовський розумів, що така позначка була для жителів Росії найвищою похвалою. Скромна героїня розраховувала на менш серйозне винагороду і мріяла лише про телиці зад. Адже в після воєнний час в селах не було ні худоби, ні домашнього господарства. І молода корова була б досить корисною.
У своєму вірші Олександр Твардовський намагається сказати про те, що подвиги та шляхетні вчинки здійснюються не тільки на полі бою, а й у звичайних сільських поселеннях.
Віршована робота «Нагорода» написана без використання яскравих художніх прийомів. У римованих рядках використовується проста, зрозуміла звичайній людині мова. В цьому і полягає особливість творчості чудового поета – Олександра Твардовського.
