Микола Некрасов був людиною не простий долі. Будучи підлітком, він був змушений покинути батьківський дім, адже залишатися там було не истерпимо. Його батько-тиран не давав життя ні кому з домочадців.
Некрасов змушений був поневірятися по нетрях Петербурга. Звичайно ж, злидні, голод і холод залишили свій відбиток в душі поета. Роки поневірянь показали Некрасову інше життя – життя простої людини, кріпосного селянина, бідняка. Він був змушений зіткнутися з несправедливістю і класовою нерівністю. Саме з цих причин роботи Некрасова просочені реалістичністю описуваних подій, він не преукрашал дійсність, а описував все як було насправді.
Поет був затятим противиком кріпосного права і неодноразово виступав за його скасування. Некрасов стверджував, що кожна людина народжується вільною і ні хто не може вирішувати його долю. Правда, трохи пізніше, після скасування кріпацтва, поет визнає, що російська людина просто не знає, що робити з даром свободи, що перебуваючи під гнітом поміщика, кріпак був упевнений у завтрашньому дні, а отримавши свободу – він не знав, як жити далі. Але це буде пізніше.
У 1848 році Некрасов пише вірш «Вчорашній день, годині на шостому…». Головною героїнею цього твору є молода дівчина селянка. Дія розгортається на Сінній площі Петербурга, за якою прогулювався поет.
Перед очима автора розгортається картина страти молодої дівчини. Поет не називає за яке діяння вона була піддана публічного покарання, лише каже, що її били батогом. Все це викликає в душі автора жалість, сум’яття, усвідомлення того, що він не в силах зупинити.
Однак, другий чотиривірш пронизане зовсім іншим настроєм. Некрасов захоплюється силою і мужністю цієї селянки: «Ні звуку з її грудей, лише бич свистал, граючи…». Душа поета переповнюється гордістю за свій народ, який, незважаючи ні на що, залишається гордим і неприклонным. Його не можуть зламати ні бідність, ні голод, ні публічні приниження. Саме в цій упрямости Некрасов бачить таємницю російської душі.
Також, варто відзначити, що поет називає цю «селянку молоду» своєю музою. Саме життя кріпаків, повна страждань, принижень і страждань, стала для Некрасова джерелом натхнення. Таким чином, поет ще раз підкреслив той факт, що не дивлячись на своє дворянське походження, йому близька життя простої людини. Це і пояснює те, що муза Некрасова зображена, як принижена селянська дівчина, а не дама з вищого суспільства. Адже, поет вважав, що тільки в муках і нестатки можуть народитися дійсно справжні вірші, які змусять задуматися над подіями.
