Російська поетеса Юлія Друніна стала відомою в Радянський час. Але і сучасного читача її лірика, особливо військова, не залишає байдужим. Будучи ще зовсім дівчиськом Друніна потрапляє на фронт в якості санітарки. Вона так вирішила сама, адже їй хотілося хоч якось допомогти солдатам. Те, що Друніна бачила війну ззовні, втрачала друзів, сама не раз була в небезпеці, відбилося на її творчості. Вона більше не хотіла писати про лицарів і прекрасних дам, про всій цій пафосній романтиці. Поетеса вважала своїм обов’язком правдиво розповісти людям про війну. І зробила вона це так зворушливо, що рідко хто може стримати сльози, читаючи її вірші.
В 1943 році Юлія Друніна потрапляє в госпіталь з важким пораненням. Саме в цьому похмурому місці після пережитого страху вона пише свій перший твір про війну – «Я стільки разів бачила рукопашний». У цьому лаконічному вірші (всього чотири рядки) закладений глибокий сенс. Лірична героїня розповідає, що лише раз бачила рукопашний бій, але потім він їй тисячу разів снився. А значить, побачене жорстокий бій настільки залишило відбиток у її душі. Війна завжди залишає невиліковні душевні рани. У двох останніх рядках звучить правдивий висновок – що той, хто вважає війну нестрашною, – той просто нічого про неї не знає. Поетеса не соромилася визнавати, що не раз відчувала страх, адже це цілком нормально для будь-якої людини. Але він не заважав їй виконувати свій обов’язок.
Чотиривірш Друніної позбавлене высокопарности і вишуканих художніх прийомів, але вона обеззброює своєю точністю і правдивістю.
Важливо і те, що йдеться саме про рукопашний бій. Адже він передбачає безпосередній контакт ворогуючих сторін. В такий момент солдати часто губляться, адже вони бачать перед собою не узагальненого ворога, а звичайних людей. У них також є рідні і друзі, які їх чекають. Але проявивши співчуття, можна програти бій.
Секрет популярності поезії Друніної в її авторської сміливості і правдивості. Їй як жінці було простіше писати про свої страхи, про які часто бояться говорити поети-чоловіки. Їх патріотичні вірші про війну повні патетики і безкомпромісності до ворога, навіть надмірно жорстокі. Поезія ж Друніної сповнена співчуття, гуманізму до всіх людей. Адже війна – це завжди погано для всіх.
Щире чотиривірш «Я стільки разів бачила рукопашний» принесло славу ще тоді юній поетесі.
