Творчий шлях Андрія Білого був досить цікавим і незвичним, адже він писав свої віршовані роботи заради розваги, не бачачи свого поетичного майбутнього. Він володів прекрасними математичними знаннями та вміннями, тому, мріяв успадкувати життєвий шлях свого батька і стати вченим. А написання віршів було своєрідним хобі, модою того часу, яка поширювалася на сучасну молодь. Такими «стихописаниями» займалися і фізики, і хіміки, біологи. Тільки от, не всі з них виходили справжнє покликання і вікову пам’ять.
У 1904 році, А. Білий вирішується використовувати в своїй творчості новий стиль, в якому є подібності зі старовинним віршуванням. «Трійка» була написана в жарт. Але, вона увібрала в себе основні пункти російської поезії.
Перед читачами постає образ прекрасної природи, яка радує погляд простої людини. Також, не залишився без уваги образ дороги. Він говорить нам про вічний рух, про життя, яка так швидкоплинне. Вона складається з прекрасних миттєвостей. І вони повинні залишатися в нашій пам’яті.
Вчитуючись у зміст вірша, читач може зрозуміти думку автора, яка захована між рядків. У ній мова йде про близьких і рідних людей, які є в житті кожного з нас.
У роботі «Трійка» автор пише про незнайомку, яка соромливо зустрічає його, на обличчі таємничої героїні з’являється палаючий рум’янець. Надалі, герої вірші вирушать в прекрасне подорож, і в словах залунає дзвін дзвіночків.
У своєму чудовому вірш, Андрій Білий передав сам дух народу, він заговорив про вікові традиції і звичаї, які переходять з покоління в покоління. Мене вразила плавність віршованих рядків в «Трійці». Гармонійність і співучість є відмінними рисами такої прекрасної роботи Андрія Білого.
