Свій творчий шлях Олександр Пушкін починав як прихильник напряму романтизму в російській літературі. Проте в кінці 20 років 19 століття поет переживає світоглядну кризу. Ідеї романтизму вже не здаються йому близькими до ідеалу. Пошук нових форм зображення світу відображається у поемі Пушкіна «Цигани».
Задум написати про це свободолюбивого народі у поета виникає у часи його посилання в Кишинів. Там він знайомиться з табором циган і дізнається про їх побут і погляди на світ. Тому почасти це твір можна вважати автобіографічним. Автор цього не приховує і навіть називає головного героя ім’ям Алеко – похідним від Олександр.
Поема починається в дусі романтизму. Головний герой втомлюється від світської суєти, вад цивілізації і просить притулку у вільних людей – циган. У табір Алеко призводить молода циганка Земфіра, закохана в нього. Вона просить батька прихистити втік від цивілізованого світу чоловіка. Старий погоджується, проте натякає юнакові, що люди, які звикли жити в млості благ, навряд чи зуміють змиритися з убогим способом життя кочових циган. Так і юна Земфіра сумнівається у рішенні Алеко. Вона запитує коханого, важко йому залишити рідне місто, суспільство дам в красивих сукнях. Герой відповідає, що йому нема про що шкодувати, адже суспільство, в якому він жив, – блискуче, однак фальшиве.
На перший погляд, Алеко може здатися типовим романтичним героєм, бунтівника проти суспільства. Він втомився жити серед фальші – і тому шукає гармонію серед циган, які славляться своїми волелюбними поглядами. Мотив заперечення цивілізації і звернення до природного способу життя був популярним в літературі романтизму. Але в поемі Пушкіна немає щасливого кінця такої втечі. Поет не ідеалізує ні цивілізоване суспільство, ні природних людей.
Уклад життя циган вражає своєю убогістю. Вже на початку поеми розповідається, як старий чекає доньку на убогий вечерю. Сумніву піддаються і волелюбні настрої кочового народу.
Восхваляемая свобода в любові на ділі виявляється простий розбещеністю, примітивністю. Рідна мати Земфіри кидає її, збігаючи з новим чоловіком. Але дівчина не звинувачує матір, адже теж заради пристрасті готова на все. Але її серце не постійно. Вона з легкістю закохується в Алеко – і так само легко зраджує йому з молодим циганом. Земфіра натякає чоловікові про свою невірність у пісні. Алеко гірко переживає зраду дружини.
У цивілізованому суспільстві такий вчинок жінки засудили б. Тому герой хоч і заперечує те суспільство, але не може позбутися його забобонів. Та й до того ж, Алеко – егоїст, шукає свободу тільки для себе. Йому не приємна думка про те, що інші теж мають право на свободу. Вистеживши коханців, головний герой спочатку вбиває молодого цигана, а потім і саму Земфіру. Жінка залишається непохитною навіть в такий момент і каже, що все одно любить цигана.
Алеко тільки здається романтичним героєм, насправді він простий егоїст, який тікає від влади. Автор вказує, що за якийсь злочин героя переслідували.
Юнак охоплений пристрастю до юної циганки, але любить він її по-справжньому? Без роздумів він вбиває дружину-зрадницю в пориві ущемленою гордості і жалості до себе.
Ідея поеми полягає у викритті романтичних ідеалів. Піддається сумніву навіть саме поняття свободи. Пушкін шукає себе нового в цьому творі, але поки не знаходить. Хоча вже видно шлях поета від романтизму до реалізму в творчості.
«Цигани» не стали найпопулярнішою поемою талановитого автора в Росії, але зате надихнули інших письменників і композиторів. Так, Меріме пише «Кармен», де явно відчувається зв’язок його героїні з Земфірою. Пісня, яка входить в поему «Пташка Божа не знає», була перекладена на музику.
