Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін для «Премудрий пискарь» неспроста вибирає форму казки, з допомогою якої в иносказательном вигляді показує людські пороки. Жанр сатиричної казки дозволяє показати своє ставлення до героя, який далеко не індивідуалізований, а є узагальнюючим персонажем, і висміяти вади, притаманні йому і, отже, всьому суспільству.
Завданням М. Е. Салтикова-Щедріна було не тільки висміяти суспільні вади того часу, але і навчити нове покоління, виховати його, поставити на правильний шлях і показати, що буває з людьми на зразок премудрого пискаря – головного героя казки.
При прочитанні твору з кожним абзацом можна зрозуміти, що автор хотів показати не настільки підводний світ з його проблемами і труднощами виживання, а світ людини, в якому панують такі ж вади.
Пискарь – алегоричний образ людини сучасного автору суспільства. Описуючи життя головного героя, письменник показує і життя тих людей, яких він бачив у реальності. Навіть в оповідання він включає елементи людського життя: пискарь описується не грають у карти, не п’є вина, не курінням тютюну.
У своїй сатирично спрямованої казці, хоч і невеликий за обсягом, М. Е. Салтиков-Щедрін ставить безліч проблем: роль виховання у долі людини, бездіяльність, безвольність, сенс життя, соціальні відносини.
Письменник висміює людей, які не живуть, а просто безглуздо існують в світі. У них немає друзів, немає близьких. Основна думка твору полягає в тому, що страх смерті і звичайний страх може послужити причиною нещасного життя, яка не принесе ніякого задоволення.
Тільки у фіналі твору розуміється весь сенс назви казки. Пискарь, який усе своє довге життя вважав себе премудрым, розуміє, що його життя безглузда й порожня. Письменник зобразив, що така жалюгідна і безцільно прожите життя ніколи не приведе героя до розуміння щастя. Вмираючи, пискарь хоче хоча б перед смертю не боятися і проплисти по всій річці, але він звик жити «тремтячи». Тремтить він і зараз, хоча і не розуміє чому.
Епітет «премудрий» ще більше висміює образ головного героя, натякаючи на тупість і однобокість поглядів головного героя. Коли людина надто багато думає для того, щоб зберегти своє життя, це не дає хороших результатів. Столітнє існування премудрого пискаря набагато нудніше звичайною, хоч і недовгого, життя.
Казка Щедріна схожа з фольклорною казкою. У ній часто використовуються зображувально-виразні засоби. Письменник використовує уособлення, гротеск, гіперболу, прийом контрасту. Особливу роль відіграє езопова мова.
Все це допомагає у казковій і алегоричній формі іносказання приховати справжній сенс твору, але в той же час і підкреслити його.
З допомогою всіх використаних прийомів М. Е. Салтиков-Щедрін зобразив сучасну йому реальність без прикрас. Під виглядом боявся абсолютно все пискаря письменник продемонстрував російську ліберальну інтелігенцію, яка думала тільки про своє існування.
