Аналіз вірша Пушкіна «Вакхическая пісня»

Молоді роки життя Олександр Сергійович дуже часто присвячував бенкетам і застіль. Він запрошував у гості друзів, влаштовував веселі і галасливі посиденьки за келихом ароматного вина.

Пушкін, а також його друзі ліцеїсти шанували бога Вакха. Він вважався покровителем виноробного справи. А саме вино було невід’ємною частиною товариських зборів, тому, Олександр Сергійович неодноразово згадував трапезу розпивання вина у своїх віршованих роботах.

Творіння «Вакхическая пісня» з’явилося на світло в той час, коли поета було заслано в родовий маєток. Там він перебував під наглядом свого батька, не бачився з друзями, не веселився. Почуття самотності переповнювало душу поета, тому, він вдавався в ті прекрасні спогади, які залишилися після спільних посиденьок.

Віршована робота наповнена світлом, оптимізмом. Поет вірить, що його висновок не триватиме вічно і незабаром він знову зможе побачитися з товаришами – ліцеїстами. До того ж, слід зауважити, що найбільш спритні друзі все-таки приїздили потайки до Пушкіну і це було яскравим, радісним для автора моментом. Після таких таємних побачень, поет ще більше бажав влаштувати справжній, галасливий бенкет і зануритися в моменти безтурботного життя.

Так само, Пушкін бачить і певний сенс в таких посиденьках. Час відпочинку приносить нове натхнення, а розмови на буденні, життєві теми допомагають знайти нове захоплення, музу для створення римованих рядків. Як же автор чекає того моменту, коли він зможе знову скликати знайомих і підняти келих густого вина.

Останні рядки вірша мають і інший зміст. Вони демонструють бажання поета змінити навколишній світ, повалити самодержавство, яке тріумфувало на його батьківщині. І всередині поет відчуває, що скоро вирветься гнів людський і настане нова епоха в історії Росії.

Дивіться також:  Аналіз сну Гришки Отрепєва (по трагедії Пушкіна «Борис Годунов»)