Сюжет оповідання розгортається в радянські 60-70-ті роки.
У рідне село «Нова», провідати матір Гафію, приїхав вчений, доктор наук – Костянтин Іванович Журавльов зі своєю сім’єю. Дружина Журавльова була кандидатом наук, а донька навчалася в школі. Приїхали поважні гості на таксі і мали при собі велику кількість чемоданів з речами.
Так вже сталося, що чимало мають визнання, були вихідцями саме з цієї невеликої села: полковник, лікар, журналіст і навіть два льотчика. Коли такі знатні люди приїжджали провідати рідних, за столом збиралося багато гостей і серед них Гліб Капустін. Він був хитрим, зарозумілим і підкованим людиною. У нього була дивовижна здатність виставляти будь-якого, навіть самого шанованого і розумної людини, дурнем. Місцеві жителі шанують і захоплюються Глібом за такі таланти. І ось, вже під вечір, Глібу Капустіну повідомляють про приїзд вченого, Костянтина Журавльова.
Нічого не підозрюючи, Костянтин, зрадів гостям, зустрівши їх радо і тепло. Запрошуючи всіх до столу, він сподівався згадати з земляками старі добрі часи. Але цьому не судилося статися. З самого початку не задався, обстановка загострювалася з кожною хвилиною, навіть в повітрі відчувалась напруга.
Гліб Капустін вів себе грубо і вороже. Для початку, він дізнався у вченого, в який він спеціалізується. Почувши про те, що Костянтин добре підкований в філософії, він став валити його питаннями по китайській натурфілософії, потім запитав його думку про проблеми шаманізму і навіть торкнувся теми сонячної системи. Причому складність полягала в тому, що ці питання були ніяк не пов’язані між собою. Таку політику він вів для того, щоб поставити опонента в глухий кут, так сказати «загнати в кут» своїми численними і різноманітними темами.
Інтелігентний і досить таки розумний Журавльов, намагався спочатку спокійно відповідати і добродушно на питання, але з кожним новим запитанням він розумів, що розмова ставав безглуздим і марним. Після численного ряду питань на Костянтина було совісно дивитись, він буквально отетерів від несподіваного натиску Гліба.
Такого роду звеселяння тішило мешканців села. Вони з насолодою спостерігали за тим, як Гліб психологічно придушував свого суперника, щоб той нібито не злітав вище своєї голови. Капустін знав і відчував, що Журавльов набагато розумніші його і грубо промовив такі слова: «Навіть кандидат наук повинен бути готовий до всіляких питань». Костянтин радить Глібу читати більше газет і книг. У завершенні цієї дивної і безглуздою бесіди, Гліб вимовляє: «Скромніше треба бути, товариші». Після цих слів дружини Костянтина Журавльова стало цікаво, в чому ж виявилася їх нескромність. На це питання Гліб не дав відповіді, порадивши подружжю Журавлевых подумати про це у вільний час. Після цих слів Капустін з гордою насмішкою вийшов з хати. Подружня пара явно розуміла, що Гліб звичайний демагог і з ним ні про яку науки розмовляти немає сенсу.
Вийшовши з будинку бабусі Гафії, мужики стали обговорювати вечір і з захопленням коментувати дії Гліба: «Як він його зрізав», «Шкода бідолаху». По інтонації мужиків було зрозуміло, що вони шкодують сім’ю вчених і раніше захоплювалися ерудиції і широким кругозором знань Капустіна. Але в цілому, для народу це було засобом повеселити себе, розважитися від нічого робити. І жертвою такої «розваги» зазвичай був, на їхню думку, черговий тюхтій, який невідомо яким чином чого досяг у житті. Капустіна вони, внаслідок своєї грамотності, звичайно ж шанували і ставили в приклад, проте не можна сказати, що вони його любили. Адже Гліб був за своєю натурою злим і жадібною людиною, а такі якості ніхто не любить.
