У кожного з нас є біологічні батьки, завдяки яким ми прийшли в цей світ. Абсолютно одна справа – народити дитину, а інше – виховати його гідною людиною. Часто цими функціями займаються різні люди, на превеликий жаль.
Для мене «названий батько» – це той чоловік, який виконав духовні обов’язки біологічного батька і чудово виховав чужу дитину. «Названий батько» – це батько за покликанням, а не з примусу. Буває так, що прийомні батьки справляються з батьківськими обов’язками краще генетичних. Я вважаю, що справжнім батьком вважається чоловік, який вклав в дитини найкращі духовні якості і виховав зразковим чоловіком.
В літературі можна знайти приклади творів, де прийомні батьки краще справжніх впоралися з вихованням дитини. В оповіданні А. Платонова «Юшка» помічник коваля Юхим виховав дівчинку-сироту. Юшку часто ображали і діти, і дорослі, ніхто з поруч живуть не намагався навіть зрозуміти цього хворого людини. Незважаючи на це Юшка взяв на піклування маленьку дівчинку і виховав її благородною дівчиною. Дівчинка так захопилася добротою і любов’ю «названого батька», що обрала професію лікаря, щоб допомогти близьким, нехай і неродному людині видужати. На жаль, їй це не вдалося. Але все одно ми захоплюємося вчинком Юшкою, який взяв на піклування дівчинку, навіть не маючи за душею шеляга. Самозречення і присвячення себе чужій людині – найблагородніше якість для кожної людини. Всі в селищі називали цю дівчинку дочкою Юшки і навіть не підозрювали, що вона нерідна. Юшка вчить нас, що виховувати чужих дітей потрібно як своїх власних.
Андрій Соколов з повісті Михайла Шолохова «Доля людини» повернувся з війни покаліченим і зовсім самотнім. Чоловік помітив маленького хлопчика, яких теж залишився без рідних на цій планеті, і представився його батьком. Ці двоє завдяки один одному повертаються до життя і починають цінувати її. Адже їм тепер є заради чого жити. Вони стали рідними людьми. Я вважаю, що «названий батько» Андрій Соколов виховає з хлопчики гідного людини.
У всіх цих творах удочеріння або усиновлення показується як найбільше благородство на світі. Що може бути важливіше того, що людина хоче допомогти потрапившим в біду і бере на себе відповідальність за життя маленької людини. І ці прийомні діти платять добром за надану їм добро. Звичайно, добре якщо дітей виховують рідні люди, які люблять їх і вкладають в них свою душу. Але життя непередбачуване, тому добре, що є люди, які готові допомогти виховати чужу дитину і стати для них «названими батьками». Це вища ступінь шляхетності і самопожертви. Хочеться, щоб в нашому світі було побільше людей як Юшка та Андрій Соколов.
