В оповіданні Астаф’єва, тринадцятирічний підліток Васютка за фатальною випадковістю заблукав у тайзі, коли пішов туди за кедровими шишками, і погнався за глухарем. З першого ж пострілу, він поранив птицю, але та, ще якийсь час кидався по лісі. Весь цей час хлопчик намагався наздогнати «здобич».
Опинившись в незнайомих місцях, хлопець поспішив знайти дорогу додому, однак це дало лише негативний результат – він ще далі заглибився в ліс.
Не знаючи куди йти, він логічно розсудив, і вирішив рухатися строго на північ. В будь-якому іншому напрямку він ризикував залишитися в лісах назавжди, а так існувала ймовірність рано чи пізно вийти до людей.
У Васютки з собою був хліб, який перед дорогою змусила взяти мати. А він навіть сперечався з нею про його непотрібність, адже завжди приносив окраєць назад. Однак цього разу він узяв хліб дуже до речі, але, не поспішав його з’їдати. Він розумів, що швидко з лісу не вибратися, а скільки часу пройде, поки його знайдуть – не відомо. Тому, на вечерю пішов запечений глухар.
Хлопчик до речі згадав, що його мішок з горіхами, раніше був з-під солі, і з великою радістю виявив в куточках маленькі білі грудочки.
Погода починала псуватися. Хлопчикові все важче було в холодній і безлюдною тайгою, але він продовжував свій шлях. Патрони і сірники були на межі, але треба було шукати собі прожиток.
За оточуючим його ознаками, Васютка зрозумів, що наближається до водойми. Він знайшов озерце і вбив на ньому трьох качок. Двох, він дістав відразу, а третя залишилась у воді. Але на наступний ранок він знайшов свою відсутню видобуток в більш великому озері, і зрозумів, що воно проточне. До того ж у ньому водилася річкова риба. Ця думка за рибу, не давала спокою хлопчику весь час, і він став шукати, де може бути проток.
Але погода зовсім зіпсувалася, до того ж швидко темніло. Вранці стояв густий і беспроглядную туман і сил, щоб іти – зовсім не залишилося. Однак, пересилюючи втому, хлопчина йшов далі. Він розводив багаття тільки ввечері, не витрачаючи даремно сірників і сушив промоклі чоботи й онучі.
І ось, через 4 дні перебування в лісі, він вийшов до Єнісею. Але як задати маршрут далі? Куди рухатися вгору, або вниз по річці? Він вирішив не ризикувати, а залишатися на місці і почекати проходить судно. Довго чекати не довелося – по річці йшов пароплав. Але, надії на пароплав були безглузді. На борту, Васютку не взяли за людину, який потрапив у біду, і пропливли мимо.
Хлопчик зрозумів, потрібно розводити багаття, адже дим, видно дуже далеко. Але як ще привернути до себе увагу? Хлопчина зрозумів – потрібно стріляти.
На щастя, через деякий час, на горизонті здалося ще одне судно, але на цей раз рибальське. Васютка почав стріляти з рушниці, і його помітили і врятували.
Те, що він вижив у тайзі без сторонньої допомоги, означало лише одне, він вже не хлопчик, а справжній чоловік. Адже навіть не кожному дорослому людині, що опинилася в цій ситуації, вдасться не піддатися паніці і самостійно вибратися з тайги.
Хлопчик вижив в лісі тільки завдяки тому, що не падав духом. Він згадав те, про що розповідали рибалки і суворо дотримувався чіткі правила встановлені тайгою.
