«Слово о полку Ігоревім» належить до давньоруським художнім творам. За жанром це військова повість. В ній йде мова про те, як князь Ігор очолив похід на половців. Автор «Слова» передав не тільки сюжетну частину того, що сталося, але й почуття, які відчували в той час головні герої і народ. Так само повість забарвлена авторським ставленням до подій. Тому варто говорити про поєднання епічного та ліричного начал в повісті.
Як відомо, епос – це рід літератури, в основі якого лежить опис події (сюжет). «Слово» має такий опис: автор розповідає про похід війська князя Ігоря на половців, який закінчився невдачею. Протягом розповіді автор доповнює основну історію ємними деталями, символами. Важливим символом є сонце, яке «тьмою воїнів прикрив». Цей символ пророкує поразку війська князя. Літописець дає опис трьом дням бою, після чого говорить результат битви.
Велике значення в повісті надається образу головного героя. Князь Ігор описаний автором справжнім мужнім князем, схожим на билинного богатиря. Він не боїться ворожих сил, вважає, що краще загинути в бою, ніж бути полон половцями. Літописець показує справжню любов князя до Батьківщини.
Лірика є одним з родів літератури, для якого характерне зображення внутрішнього світу відбувається і головних героїв, робиться акцент та почуття і переживання. В «Слові» з перших рядків відчувається авторське ставлення до подій. Це не просто опис дії, а трепетне відтворення важливої події для народу. Читач відчуває, що автор турбується про долю рідної землі, йому болить поразку князя. Присутності символів, яскравих образів підтверджує ліричний початок у повісті.
Крім почуттів автора в повісті приділяється увага переживань героїв. Наприклад, князь Святослав бачить незрозумілий сон, який пророкує лихо. І тому його мучать сумніви щодо правильності походу Ігоря на половців. У кульмінаційній частині він вимовляє слово «золоте», «зі сльозами змішане». Так яскраво літописець відписує емоції Святослава. Київський князь з сумом дорікає Всеволода і Ігоря в тому, що вони вчинили самовпевнено, виступивши в похід без підтримки інших князів. У підступах слави собі вони забули про безпеку. У зверненні Святослава до князів знаходиться головна ідея повісті: причина невдач Русі криється в її роз’єднаності. Автор розуміє, що сила держави в єдності.
Яскравий ліричний момент у повісті – це епізод з плачем княгині Ярославни, дружини Ігоря. Нещасна жінка звинувачує природні сили у невдачі чоловіка й одночасно вона просить про природу допомоги. Закохана Ярославна висловлює глибокі переживання і викликає велике співчуття у читача.
Зробивши короткий аналіз повісті, можна сміливо стверджувати, що в ній тісно пов’язане ліричне й епічне начало. Це не просто оповідання про похід князя Ігоря, а емоційне розкриття внутрішнього світу події та героїв.
