Повість Івана Сергійовича Тургенєва «Ася» – автобиографичное твір, яке зачіпає тему першої любові і показує те, як значимо часом буває не втратити своє щастя, під час зрозуміти і зробити крок.
Відносини молодої дівчини Асі і пана Н.Н., які зустрілися в німецькому містечку на Рейні, лягли в основу сюжету.
Любов головного героя не була раптовою, він довго йшов до усвідомлення цього почуття, а зрозумів з усією виразністю тільки тоді, коли назавжди втратив.
Ця сімнадцятирічна дівчинка вабила його і маніла, вона була загадкою: безпосередня, природна, щира. Всі ці риси, її несхожість на тих дівчат, яких звик бачити Н.Н., спочатку приваблює його. Однак він не може піддатися почуттям. Юнак звик в першу чергу рахуватися з розумом. Він навіть ще й не розуміє, що любить Асю. Його більше цікавить практична сторона: їй всього 17 років, та й характер у дівчини – не цукор. Всі ці думки відсувають ідею про одруження далеко на задній план.
І на тому фатальному побаченні, коли Ася розкривається перед ним у своїх почуттях, йому не вистачає всього одного слова, щоб знайти щастя самому і подарувати його цій молодій дівчині.
До нещастя для Н.Н., слова не знайшлися, правда, вже в наступну хвилину він зрозумів, як сильно любить Асю, він упевнений, що все можна виправити – завтра він запропонує дівчині руку і серце, і щастя накроит їх з головою. Але не буде ніякого завтрашнього дня. Упустив мить – втратив цілу життя. Ася з Гагиным поїхали, і більше свою кохану Н.Н. не бачив ніколи.
Звичайно, хлопець не відразу усвідомив всю неповерненню і тяжкість втрати. Лише багато років потому, коли потрібно підводити підсумок, а сім’ї так і не склалося, він зрозумів, що ця зустріч з Асею наклала печать на все його подальше життя.
Про неї нагадують лише записка і засушена квітка, який вже навіть не випускає аромату. Ці предмети Н.Н. зберігає як реліквію, це пам’ять про щастя, яке упорхнуло птахом і не залишило сліду.
Почуття до Асі – лише один раз випробувані Н.Н., це була та сама перша любов. Але він її злякався і … втратив.
Ніхто не знає, якою була б життя з Асею. Немає гарантії, що вона була б радісним і безхмарним, без смутку і тривог. Зате вона напевно була б справжньою, живою. А так Н.Н. все життя животів, одноманітне та сумне.
Життя давала шанс, надавала вибір: піддатися почуттям і поринути в щастя з коханою дівчиною або ж слідувати становим умовностям і відмовитися від усього. В Н.Н. ніби боролися дві людини, змагалися, а в підсумку переміг нерішучий і інфантильний чоловік, який і провів своє життя, в кінцевому підсумку залишився одинаком.
А ось Ася – зовсім інша справа, вона рішуча натура. Зізнавшись першої в почуттях, вона вверила Н.Н. свою долю, вважаючи його героєм, який зможе вирішити всі проблеми. Дівчина помилилася, але знайшла в собі сили припинити марне побачення, яке все одно ні до чого б не привело, крім приниження, і викреслити з життя став дорогим людини.
