Роман «Піднята цілина» Михайла Олександровича Шолохова являє собою майстерне і достовірний опис подій, що відбуваються в країні на початку 20 століття.
Письменник не намагається прикрасити дійсність, уникаючи зображення негативу. Ні! Але він не нав’язує нам, читачам, своєї думки, надаючи можливість самим вирішити і визначити, хто правий, а хто винен.
Розкуркулювання заможних сімей – один з найдраматичніших епізодів. Його ми зараз і проаналізуємо.
Почнемо з процедури розкуркулення в сім’ї Дамаскових. Проводити її прийшли Демка Ушаков, Андрій Разметнов і ще кілька людей. В цей момент все сімейство зібралося за столом. Люди куштують їжу і навіть не підозрюють, що їх чекає. Тимофій, син Фрола, навіть гостинно зустрічає прибулих. Але ті й не думають сідати. Вони прийшли зробити «місію» і не до зволікань зараз. Після оголошення про те, що родині треба покинути будинок і віддати майно і худобу, Фрол не може вимовити ні слова. Він не вірить, що все дійсно так серйозно. Що доведеться віддати чужим людям те, що так довго і старанно наживали.
Але усвідомлення доконаний біди приходить до батька сімейства. Дамасков впадає в лють, накидається на не прошені гостей із звинуваченнями. І хоч це майно і не таке вже й багате, віддавати його, звичайно, шкода. Фрол кидається в паніці, навіть не знаючи, що робити. Поруч його син, він не хоче віддавати гармонь.
Автор так майстерно зображує внутрішньо стан приречених людей, які нічого не можуть зробити і змінити, і зовнішній прояв цих переживань. І шукати допомогу їм не у кого. Якась повна безвихідь!
Майно Дамаскових не таке вже й бідне. Дівка намагається врятувати хоч якусь частину нарядів, натягнувши на себе відразу кілька вовняних суконь. Це виглядає смішно, але скільки трагізму міститься в цьому описі!
Розпатравши будинок, Андрій з групою добирається до комори. Побачений ними чистий хліб викликає бурхливі емоції. Люди працювали не покладаючи рук, щоб отримати такий урожай, вони його чесно заслужили, а прийшли порівнюють з тим, який хліб у товаристві.
Автор показує нам стан батька і сина в момент розтягування їх добра. Фрол ніби вже небіжчик, він лежить на лавці і ніяк не реагує на те, що відбувається. Тимофій теж притих. Тільки ненависть у погляді видає його дійсні емоції. Розкуркулення для них – смерть, практично в прямому значенні цього слова. Нічого не залишилося. Нічого не повернути.
Подібне руйнування заможних сімей мало масовий характер. З ним не можна було боротися. Опір не мало ніякого сенсу. Багаті селяни не могли навіть дивитися на те, як забирають і відвозять майно, наживаемое роками. Колгоспники, звичайно, розуміли, як це важко, – позбавлятися все відразу, але не могли не послухатися наказу партії. Андрій Разметнов не такий вже черствої душі людина. Він співпереживає кулакам. Але закон Сталіна беспрекословен, з ним ніхто не сперечається. Та й який сенс, політика держави зрозуміла, людям потрібно просто підкоритися.
