Бориса Пастернака можна віднести до списку найбільш талановитих і знаменитих поетів і прозаїків Росії. Однак, як це не парадоксально, визначений відрізок часу роботи його були суворо заборонені до друку. Хоча, за кордоном, Пастернак став досить відомим автором і за свій роман «Доктор Живаго» отримав Нобелівську премію. У чому ж була причина заборони творчості Бориса Леонідовича?
Літературні критики прийшли до висновків, що тексти творів Пастернака не подобалися радянської влади, яка бачила в них потаємний, прихований зміст.
Героєм його знаменитого роману виступає Юрій Живаго. Події в житті даного героя розгортаються в досить складний історичний період часу. Росія переповнена революційними подіями. І тут, у світ виходить текст, на сторінках якого головний герой – Юрій Андрійович говорить і міркує від імені самого автора. Пастернак бажає висловити своє ставлення до революції, описати свої душевні переживання, які переповнювали серце.
Звичайно, в тексті роману піднімається питання про значущість, про сенс революції 1917 року. Юрій, як і сам Борис Леонідович, не висловлював ніяких категоричних відгуків про зміни, що відбуваються, однак, і не вихваляв, не пропагувала гасла партії. Він немов плив за течією подій, які щодня оточували його.
Така нейтральна позиція не була угодна політиці «червоних». Не було на той момент авторів, які б не дотримувалися ні одного політичного табору. Борис Пастернак міг сміливо включити в текст роману реалістичні події і повідати всі «плюси» і червоноармійців і білогвардійців. Перед читачами виникали сцени жорстокості і звірства і того й іншого табору.
Щоб дати об’єктивну оцінку подіям, Борис Леонідович і вирішує прийняти нейтральну позицію. Описуючи життя однієї сім’ї, Пастернак намагався передати щоденний побут більшості простих людей, які потрапили під політичний вплив, які були зломлені революційними подіями, які стали боятися за своє життя і життя близьких.
В кінцевому підсумку, Живаго втрачає всіх рідних. Він стає самотнім і сумним. Смерть застає його в трамвайному вагончику, де у Юрія стався серцевий напад. І причиною всьому стали ті сильні життєві і революційні випробування. І вся історія роману подготавливала читача до такого результату.
Борис Пастернак висловлює свою особисту думку про безглуздість проходить революції. Вона була лише насильством над людиною, над природними законами життя і природою. Вірячи в позитивні революційні зміни – рівність, братерство, право народу, Борис Леонідович не міг виправдати ті методи, якими користувалася партія для досягнення поставленої мети.
Наприкінці свого роману Пастернак все-таки налаштовує читача на позитивну хвилю, стверджуючи про те, що життя здатне оновлюватися, витримати всі випробування і перемогти.
