Немає такого суспільства, в якому не було б якихось вад і недоліків, але людині властиво прагнути до ідеалу. Одним із способів боротьби з недосконалістю нашого життя є сатира. Розкрити нарив на тілі суспільства, викрити, висміяти якесь порочне явище життя — ось завдання сатирика. У викритті сатирик вдається до гумору, інакше тон викриття буде проповідуванням.
Сатира як жанр зародилася в давньогрецькій літературі. У російській класичній літературі відомо своєї сатиричною спрямованістю творчість М. Е. Салтикова-Щедріна. Його хвилювала несправедливість кріпосного права, після відміни якого він знову переживав про тяжке життя народу. Його казки побудовані на гротескному протиставленні представників вищого стану і простих мужиків. Перші, як правило, зображені нікчемними ледацюгами або хижаками, а другі — покірливими годувальниками або беззахисними звірами, жертвами хижаків. Бачив би Щедрін цих беззахисних в 1917 році…
Змінився суспільний лад, прийшла жадана для більшості влада народу. Тільки складалося в новій державі все не так ідеально, як мріялося. Дуже популярний у 20-ті і 30-ті роки був письменник-сатирик М. М. Зощенка. Його сатира була спрямована на невігластво, жорстокість, міщанську обмеженість та інші людські пороки. Правда, після війни він потрапив в таку немилість з боку влади, що утиски, пережиті Салтиковим-Щедріним, здаються сущими дрібницями.
Прийшла «відлига», сатира стала сміливіше, активніше. Життя в повоєнній країні налагоджувалося, придбала стабільність. З оновленим життям стали помітніше проявлятися такі негативні властивості людської натури, як нечесність, обивательська вульгарність. Особливо популярне в ці роки став сатиричний кіножурнал «Фітіль».
Коли відразу впав Радянський Союз, зламалася налагоджена за сімдесят років життя, події у країні розгорталися так, що люди були на межі відчаю. І в цей час з екранів телевізорів не сходили виступи письменника-сатирика Михайла Задорнова. Висміюючи, він вмів підбадьорити людей, вселити віру у непотоплюваність російського народу. Багатьом Задорнов допомагав, як заспокійливий засіб. Пройшли лихі 90-ті, але і після них Михайло Задорнов завжди знаходив їжу для своєї сатири. Він розбавляв її іскрометним гумором і заряджав народ позитивом.
Сатира потрібна завжди. Чоловік повинен бачити виразки суспільства і свої вади, щоб прагнути до більш досконалого життя.
