В романі Олександра Олександровича Фадєєва «Розгром» зіставлення характерів двох головних героїв, Морозки і Мечиками, відводиться значна роль. Ця сюжетна деталь дозволяє зрозуміти ставлення до революції самого автора твору.
Якщо дати короткий опис названих персонажів, то зробити це можна так: Морозка – революціонер в справжнісінькому і правильному його прояві, Мечик ж – нікчемна людина, який буде без сліду і жалості растерт новою радянською владою.
Тільки от Фадєєв починає знайомити нас з героями і представляє їх спочатку трохи інакше: два таких різних персонажа змінюються протягом роману, з кожною перегорнутою сторінкою все ясніше вимальовується їх справжня сутність.
М’який і ведений Мечик, що не вміє постояти за свої принципи і ідеали, завдає багато шкоди. А непривабливий і нічим не примітний Морозка стає справжнім народним героєм.
Якщо почати порівняння цих двох героїв, які відчувають один до одного почуття неприязні, з самого початку твору, то можна виявити навіть деякі подібні риси. Полягають вони в тому, що і Морозка, і Мечик підозрілі до командира загону Левинсону. Перший – в силу своєї природної помисливості, а другий – для підтримки думки Чижа. Обидва герої не визнають своєї провини, а готові звинуватити у всіх бідах і печалях кого-небудь іншого, але тільки не себе.
Правда, на цьому перетину характерів і закінчуються. Морозка і Мечик, показуючи себе у вчинках, вже не дають приводу для порівняння і все далі і далі віддаляються.
Морозка живе просто і ні про що не замислюється, таким постає він читачеві в перших рядках «Розгрому» і спочатку не викликає особливої симпатії. Що ж стосується Мечиками, то для нього життя – складне явище.
Морозка йде за натовпом, куди всі, туди і він. Не лізе грудьми на амбразуру, але і в сторону не зверне. Шахтарське братство для цього героя завжди стояло на першому місці. Безтурботний і легкий, молодий чоловік був твердим і послідовним у своїх переконаннях і принципах. Основна ідея роману «Розгром» – величенна переробка людей, і саме Морозка – той герой, який стане необхідним матеріалом для революційного перетворення.
Життя не благоволить до Морозке, вона ставить перед ним завдання морального вибору, і герой потроху починає замислюватися про значимість свого існування. На показовому суді за крадіжку динь з баштану партизан постає зовсім в іншому, не характерному для нього світлі. Ми не чуємо з уст виправдань, він не боїться, а чесно і по-дорослому розкаюється у проступок. Невміло підібрані слова дають змогу відчути всю силу відданості Морозки загону.
Мечик з самого початку твору викладається як протилежний Морозке герой. Їх неприязнь починається з першого погляду. Причина звучить дивно: молодий чоловік був якимось чистеньким, Морозка вважав таких людей непостійними.
Спочатку Мечиками навіть шкода. Він такий юний і не звик до труднощів військових буднів і битв. Мріяв про романтику, а отримав у відповідь тільки насмехательства. Але це почуття швидко відступає. На ділі Мечик – безвольний хлопчик, який не має власної думки і не може відстояти свою позицію. Він боягуз і слабкий, і єдиним його вчинком можна вважати жалюгідний втеча з партизанського загону, який забрав життя багатьох славних і сильних духом людей. Порятунок власного життя і занапащені чужі – все це наслідок слабкої натури. Морозка ніколи б так не вчинив. Грубий і неосвічений шахтар зробив усе, щоб врятувати рідну загін, а розпещений інтелігент просто зрадив заради власного благополуччя.
