В п’єсі А. Н. Островського «Гроза» показаний образ С. Дикого як представника дикого норову. Його можна назвати самодуром, нещадним не тільки до чужих людей, але і до своїх рідних і близьким. Дикої вважає, що йому ніхто не повинен ні в чому перечити, всі свої слова і вчинки вважає правильними.
Таку владу йому дає багатство. Ця людина дуже жадібний до грошей, бо він нікому зі своїх службовців жалування не призначає. Коли приходить час розплачуватися, він робить вигляд, що розсердився і кричить на людину, яка просить у нього зароблені гроші. Його працівники намагалися навіть скаржитися на нього чиновнику, але це було марно.
Кабаниха називає Дикого «воїн», так як у нього в будинку, за його ж словами, «йде війна». Дикої може висловлюватися дуже відверто. За заповітом бабусі, Дикої повинен віддати Борису і його сестрі частина зберігається у нього спадщини. Але в заповіті була умова, що спадщина може бути віддано, якщо племінники будуть шанобливо ставитися до дядька. І ось Дикої цією умовою і користується, робить вигляд, що поведінкою Бориса він не задоволений, змушує його служити собі безкоштовно.
Дикої всякого може облаяти, крім Кабанихи, так як він вважає, що вона одна розуміє її, і може осадити. Кабаниха була представником життєвих принципів, знала закони, і з цієї причини, Савел Прокопович, вів себе перед нею струнко. Ця жінка вважала, що Дикої слабка людина, так як він інший раз і сам страждає від своєї запальності. Хоч він і був самодуром, але боявся моральних законів. Як приклад цьому – його розповідь Кабанихе про те, як він вилаяв мужика, який прийшов за грошима, а потім просив вибачення у того, привселюдно йому кланяючись. А Марту Гнатівну він поважає, адже вона розуміє його. Але інший раз Дикої і сам не радий своїй запальності, а вдіяти з собою нічого не може. Тому Кабаниха і вважає його слабким людиною. Спільне в них те, що вони обоє належать до патріархального ладу, який не хочуть міняти.
Автор дав своєму персонажеві прізвище Дикої, так як вона найбільш яскраво виражає грубий і неосвічений характер героя п’єси. Цим чином Островський яскраво показує таке явище, як самодурство. Проявляючи вседозволеність, Дикої вважає себе господарем життя. Навіть з сім’єю він веде себе грубо, із-за чого його рідні радіють, коли він іде кудись. Вони не знають, як догодити голові родини, намагаються його не розсердити.
Купець Дикої й Кабаниха винні в більшості проблем маленького міста Калинів. Якщо б не їх характер і їх звичаї, то в житті міста було б більше справедливості і менше жорстокості. У місті переважають старі звичаї і традиції, так як їх прихильниками є Дикою і разом з ним Кабаниха, які не прагнуть до змін в суспільстві, їм це не треба. Якщо прийдуть зміни, вони втратять можливість впливати на життя міста.
